Виставкове: ви не єврей!
Wednesday, 26 October 2011 06:06 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiЯкщо ви думаєте, що вчора я описав всіх виставкових бовдурів, то ви – оптиміст. В мене є ще на сьогоднішній допис. Можливо, навіть на серію.
Нагадаю, що всі назви приладів, систем та елементів я обстібую, тобто називаю різними словесними покручами. Отже, не варто за ними лізти до енциклопедичних словників. Хіба що колись потрапить до Луркмору…
До стенда підходить статурний немолодий вусань. Нагадує викладача вузу. З ним менш примітний дядько такого ж віку. Дядько хапає дрібничку з нашого стенду та питає:
- Це на який тиск?
- На ХХ бар, - відповідає наш інженер.
- Мені, будь ласка, у системі СІ, - цідить статурний вусань.
Його питання нас неабияк дивує, бо у техніці всі використовують практичну позасистемну одиницю – бар. Ну, гаразд, хтось використовує атмосферу, не переймаючись зайвий раз, технічною чи стандартною, тому, в принципі, атмосфера стала синонімом бару. Ставити таке питання на виставці може хіба що якийсь занудливий викладач фізики. Все ж таки інженер відповідає:
- Х цілих Х десятих мегапаскаль.
Чоловіки кривляться і незадоволено дивляться на дрібничку.
- А що вам власне потрібно? - питає інженер.
- Мало! Мало! Нам треба вдвічі більше! - чоловік кидає дрібничку на місце.
- Ця дрібничка призначена для систем роздмуху, там більше ХХ бар не буває, - зауважує інженер.
- У нас буває! – каже вусань і чоловіки відходять.
До нас буквально біжить якийсь дядько з портфелем.
- О-о-о-о!!! Уорлд Смарт… А я вас шукав!
- Добрий день! Чим можемо допомогти? – питаю.
- Щазз! – чоловік ставить портфель на підлогу, нахиляється, довго порпається всередині, поки не дістає звідти якусь металеву деталь. – От таке мені виточите?
- Ні, не виточимо, - відповідаю. – Це не наш бізнес. Ми виробляємо і продаємо те, що в каталогах.
- Тю, їм гроші не потрібні, - розчаровано каже кудись у простір відвідувач…
На стендах зазвичай технічні фірми виставляють якісь механізми для привертання уваги відвідувачів. Коли на стенді щось рухається, рипить, вищить, блимають лампочки, мерехтять індикатори – це збирає натовп. Українські відвідувачі сприймають ці «демонстрашки» занадто конкретно.
- Скільки це коштує? – питає чоловік, хапаючись за електророз’єм. Механічна рука, на щастя, якимось дивом не перекидається.
- Ніскільки. Це частина демонстраційного обладнання, - відповідаємо.
- Так ви не знаєте скільки коштує ваша продукція! - тицяє нам докором відвідувач.
- Це демонстраційний пристрій, він по частинах не продається, та й роз’єм це не наша продукція.
- А! Так ви не виробники! Ви посередники! – кричить чоловік, різко розвертається і полишає стенд.
Тим часом вже інша пошесть! Кілька чоловіків роздивляються «демонстрашку», яка точними рухами за встановленим алгоритмом пересуває невеличкі кубики.
- Це де використовується? - питають відвідувачі.
- Це демонстрація можливостей зборки систем, де потрібен швидкий рух з великим прискоренням і точне позиціонування.
- А можна цим ворота зачиняти? – питає хтось з групи.
- Ну, якщо вам потрібна точність переміщення воріт до мікрону…
Чоловіки з гигиканням йдуть далі. Але один лишається і з посмішкою роздивляється рухи автоматичних рук.
- Так що, кажете, для воріт такого не продасте? – питає через пару хвилин.
- Ні, не продамо. Це не для воріт. Та й дуже не дешево.
- Одразу видно, що ви, шановний, не єврей! – починає з мене сміятися відвідувач.
- Та я й не претендую! Єврей чи не єврей, але складати привод воріт з таких компонентів має ще менше глузду, ніж купити платиновий унітаз, - відповідаю і сам дивуюся своєму терпінню.
Чоловік обходить одну з «демонстрашок», зазирає під неї, тицяє в один з елементів і питає:
- А це що, насос?
- Так насос. – підтверджую.
- А його можна використовувати для гасу?
- Ні, його не можна використовувати ані для гасу, ані для рідкого азоту, ані для води, ані для лайна, ані для ракетного палива, - я вже починаю перетворюватися на стендового хама. Ну, чого, чого, їм всім потрібно саме цим насосом качати щось таке, що в них болить? Чому вони згадують про цей насос, коли бачать його у складі демонстраційного обладнання на нашому стенді? Чому вони не звертаються до фірм, що спеціалізуються на насосах?
- Ну, ви точно не єврей! – продовжує свою тему відвідувач.
- Знаєте, в нас тут інтернаціональна команда працює. Якщо потрібно, я вам можу розмову з євреєм організувати. Он бачите, молодий чоловік з відвідувачами спілкується, так от – він наш інженер, і саме єврей. Можете, почекати поки він звільниться і порозмовляти з ним…
Чоловік вирішує не чекати і прямує до стенду іншої фірми.
- Завдань в них немає, завдань! – каже власник і директор партнерської фірми. – От вони й ходять тут всім мозки дзьобають… Бо завдань реальних немає…
Так, в Україні, здається, вже давно ні в кого немає реальних завдань… Я вже навіть не вірю, що колись вони були… І що колись будуть…
Нагадаю, що всі назви приладів, систем та елементів я обстібую, тобто називаю різними словесними покручами. Отже, не варто за ними лізти до енциклопедичних словників. Хіба що колись потрапить до Луркмору…
До стенда підходить статурний немолодий вусань. Нагадує викладача вузу. З ним менш примітний дядько такого ж віку. Дядько хапає дрібничку з нашого стенду та питає:
- Це на який тиск?
- На ХХ бар, - відповідає наш інженер.
- Мені, будь ласка, у системі СІ, - цідить статурний вусань.
Його питання нас неабияк дивує, бо у техніці всі використовують практичну позасистемну одиницю – бар. Ну, гаразд, хтось використовує атмосферу, не переймаючись зайвий раз, технічною чи стандартною, тому, в принципі, атмосфера стала синонімом бару. Ставити таке питання на виставці може хіба що якийсь занудливий викладач фізики. Все ж таки інженер відповідає:
- Х цілих Х десятих мегапаскаль.
Чоловіки кривляться і незадоволено дивляться на дрібничку.
- А що вам власне потрібно? - питає інженер.
- Мало! Мало! Нам треба вдвічі більше! - чоловік кидає дрібничку на місце.
- Ця дрібничка призначена для систем роздмуху, там більше ХХ бар не буває, - зауважує інженер.
- У нас буває! – каже вусань і чоловіки відходять.
До нас буквально біжить якийсь дядько з портфелем.
- О-о-о-о!!! Уорлд Смарт… А я вас шукав!
- Добрий день! Чим можемо допомогти? – питаю.
- Щазз! – чоловік ставить портфель на підлогу, нахиляється, довго порпається всередині, поки не дістає звідти якусь металеву деталь. – От таке мені виточите?
- Ні, не виточимо, - відповідаю. – Це не наш бізнес. Ми виробляємо і продаємо те, що в каталогах.
- Тю, їм гроші не потрібні, - розчаровано каже кудись у простір відвідувач…
На стендах зазвичай технічні фірми виставляють якісь механізми для привертання уваги відвідувачів. Коли на стенді щось рухається, рипить, вищить, блимають лампочки, мерехтять індикатори – це збирає натовп. Українські відвідувачі сприймають ці «демонстрашки» занадто конкретно.
- Скільки це коштує? – питає чоловік, хапаючись за електророз’єм. Механічна рука, на щастя, якимось дивом не перекидається.
- Ніскільки. Це частина демонстраційного обладнання, - відповідаємо.
- Так ви не знаєте скільки коштує ваша продукція! - тицяє нам докором відвідувач.
- Це демонстраційний пристрій, він по частинах не продається, та й роз’єм це не наша продукція.
- А! Так ви не виробники! Ви посередники! – кричить чоловік, різко розвертається і полишає стенд.
Тим часом вже інша пошесть! Кілька чоловіків роздивляються «демонстрашку», яка точними рухами за встановленим алгоритмом пересуває невеличкі кубики.
- Це де використовується? - питають відвідувачі.
- Це демонстрація можливостей зборки систем, де потрібен швидкий рух з великим прискоренням і точне позиціонування.
- А можна цим ворота зачиняти? – питає хтось з групи.
- Ну, якщо вам потрібна точність переміщення воріт до мікрону…
Чоловіки з гигиканням йдуть далі. Але один лишається і з посмішкою роздивляється рухи автоматичних рук.
- Так що, кажете, для воріт такого не продасте? – питає через пару хвилин.
- Ні, не продамо. Це не для воріт. Та й дуже не дешево.
- Одразу видно, що ви, шановний, не єврей! – починає з мене сміятися відвідувач.
- Та я й не претендую! Єврей чи не єврей, але складати привод воріт з таких компонентів має ще менше глузду, ніж купити платиновий унітаз, - відповідаю і сам дивуюся своєму терпінню.
Чоловік обходить одну з «демонстрашок», зазирає під неї, тицяє в один з елементів і питає:
- А це що, насос?
- Так насос. – підтверджую.
- А його можна використовувати для гасу?
- Ні, його не можна використовувати ані для гасу, ані для рідкого азоту, ані для води, ані для лайна, ані для ракетного палива, - я вже починаю перетворюватися на стендового хама. Ну, чого, чого, їм всім потрібно саме цим насосом качати щось таке, що в них болить? Чому вони згадують про цей насос, коли бачать його у складі демонстраційного обладнання на нашому стенді? Чому вони не звертаються до фірм, що спеціалізуються на насосах?
- Ну, ви точно не єврей! – продовжує свою тему відвідувач.
- Знаєте, в нас тут інтернаціональна команда працює. Якщо потрібно, я вам можу розмову з євреєм організувати. Он бачите, молодий чоловік з відвідувачами спілкується, так от – він наш інженер, і саме єврей. Можете, почекати поки він звільниться і порозмовляти з ним…
Чоловік вирішує не чекати і прямує до стенду іншої фірми.
- Завдань в них немає, завдань! – каже власник і директор партнерської фірми. – От вони й ходять тут всім мозки дзьобають… Бо завдань реальних немає…
Так, в Україні, здається, вже давно ні в кого немає реальних завдань… Я вже навіть не вірю, що колись вони були… І що колись будуть…
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 09:03 pm (UTC)На жаль, не все так просто. Проблема у пропорції йолоп-серйозний відвідувач. Перших значно більше, ніж мало б бути у здоровому суспільстві. Якби я не жив в Україні, мене б це не бентежило. А так - доводиться бути свідком, як придурки, негідники і комплексанти на всіх щаблях поїдають наше майбутнє. Про причини і що робити, я і МШФ Гробен відписалися у відповідній гілці. На жаль,іншого шляху, ніж хірургічного немає. Інакше через чверть століття тут буде жити інший народ. Може, він і називатиме себе українським, але від того, що ми зараз розуміємо під Україною, в нього не буди нічого. Хіба що деяки гастрономічні звички та фрикативне "г".
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 09:05 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 09:09 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 09:12 pm (UTC)може вся справа в тім що до Вашого стенду не підійшов ніхто серйозний? що виставка невдала, бо про неї не знають потенційні покупці?
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 09:20 pm (UTC)Проблеми почалися ще за совка, коли молодий інженер отримував "грязними" 120 р., а учень слюсара-збірника - 450. Тоді інженерна справа перейшла у руки або хобіїстів, або невдах, або тим, кому все пофіг. Незалежна українська еліта тільки загострила проблему. А виставка - це просто місце випадіння конденсату. Не у виставці причина. Хоча й професіоналізм операторів виставкового бізнесу викликає сумніви. Вам мусить бути відома аграрна сфера. І на що перетворили аграрні виставки? Розділили-клонували на цілу низку, в головну переселили у незручне місце... Кількість і якість експонентів падає з року у рік. І що далі?
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 09:28 pm (UTC)виставки можуть бути невдалими ще й через застій в економіці/галузі.
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 09:34 pm (UTC)Цей допис тільки других у серії. Буде принаймні ще один з підсумками і висновками,які власне вже у дискусіях здебільшого озвучені.