Pro nihilo

Влітку я написав серію дописів під теґом "Єнакієвський синдром". Підсумковий пост тут:
http://kerbasi.livejournal.com/178809.html

На той час я помітив, що мене оточує просто ненормальна кількість людей, які нічго не помічали і не помічають. Відбувалися дурні діалоги штибу:

- Мєнти хапають випадкових людей та катують.
- Ніколи з таким не стикався!

-В СРСР ідеологично тиснули на людей вже зі шкільної лави.
-Та ні, не було такого! Вам не пощастило зі вчителькою або ви просто мало кохалися, тому бачили світ у чорному.

І часом це ніколи-небачення набувало відверто хамського, агресивного характеру. І це як у реалі, так і у соціальних мережах. Я таких хамів назвав русизмом "благополучьниє", і зарахував до своїх потенційних ворогів, які становлять загрозу, особливо у майбутньому, оскільки зростає з часом вірогідність, що люди цих поколінь (здебільшого народжені після середини 70-х, хоча є й старші) складатимуть більшість менеджменту та експертної спільноти, тобто там, де я реалізуюся професійно.

Тоді я й сформулював остаточно свою давню тезу, що українці протягом післявоєнних десятиліть виховували в наступних генераціях по-перше, адаптивні життєві стратегії, по-друге, переконували себе та ближніх задля психологічного самозахисту в своєї ситості, заможності, дбайливому господарюванні при тому, що рівень життя за совка був вкрай низький за світовими стандартами, а вже після набуття незалежності Україна стала найбіднішою країною Європи. Ця стратегія хибна, оскільки голий король, що переконав себе, що на ньому розкішний одяг, не може стати мудрим державним діячем. Населення, що не здатне дивитися реальності в очі, ніколи не погодиться на реформи, і вестиметься на обіцянки "стабільності".

В одній з дискусій я написав коментар:

"Я дотримуюся думки, яку можна на пальцях висловити так: зміни настають, коли більшості набридає жити по-старому.
Хоча тут життя у рази небезпечніше, ніж у розвинених країнах, люди все ще не вичерпали резерв надії, що з ними нічого не трапиться, або знайдеться добра фея, яка витягне. Ніякі реформи згори не допоможуть, і ніякі логічні порівняння з іншими країнами.. Просто середній українець мусить позбавитися почуття безпеки. Вона така ж уявна, як і українське почуття ситості, про яке я рік-два тому писав, втім, завдяки міцно вкоріненій у свідомості ілюзії захищеності та стабільності більшість нікуди не рухається. От щось мусить вже трусанути так, щоб вже всі ілюзії розбилися та пику добряче розбило, при чому не комусь там, а саме більшості. Тоді дуже швидко стануться зміни".

З багатьох записів та дискусій в соціальних мережах я бачу, що таки трусануло! А в багатьох і пики розбиті. Аж млосні сльози ллються з очей, коли читаю войовничі думки вчорашнього ховраха-філантропа "за все добре проти всього поганого мирним шляхом". Вчорашні пацифісти постять інструкції, як виготувати бронежилет, де ховатися під час вуличних боїв, завзято критикують уряд за заклик населення здати зброю. А ще радує, що тепер вже більшість визнає, що в окремий історичний момент, в окремому соціумі на окремій території таки більшість може складатися з поганих людей. Хто прищепив їм їхні погані звички - інше питання, але факт, що більшість погана. А скільки лайна свого часу вилили на тих, хто боровся хоча б позбавленням комфорту клептократів-гедоністів через неполіткоректні кричалки на стадіонах! Нарешті тепер більшість визнає ворога ворогом без вічної відмазки "не всі такі"!

Нарешті! Нарешті "благополучьниє" вічні дітки всемогутніх жертовних батьків та безсмертних лагідних дідусів з бабусями чогось дійсно справжнього злякалися, а декому стало по-справжньому боляче! Ці страх і біль цілющі. Шкода, що хтось платить життям та здоров'ям за прозріння, але такі закони суспільства: одна-дві генерації можуть жити проти здорового глузду і самооманою, але зрештою об'єктивні закони проявлять дію, і заплатять усі. Усі разом: і ховрашково-хом'ячна більшість, і, на жаль, зріла меншість також. Малоприємно, що платити й мені, але якщо суспільство з цього вийде нарешті здатним до усвідомлення себе і своєї перспективи, здатним до планів і дій, здатним цінити фаховість і талант не тоді, коли вони приходять з-за кордону, то я не шкодуватиму.

Підписання політичної частини Угоди про асоціацію з ЄС за даних політичних умов конче необхідне. І добре, що воно відбулося. За наявності політичної волі і професіоналізму українська дипломатія може отримати з цього додаткові переваги і використати на добру справу зміцнення позицій України у світі.

Втім, шкода, що цей крок вимушений. Через те, що серед противников євроінтеграції явно домінували вороги з ПР, КПУ, а з українського боку якщо й висувалися, то здебільшого карикатурні маргінали, реальної дискусії у суспільстві не відбулося.

Я сподіваюся, що згодом ситуація навколо України і в Україні заспокоється, і ми матимемо можливість повернутися до дискусій.

На сьогодняшній день я вітаю підписання політичної угоди, але сподіваюся, що прийде час, коли Україна матиме можливість від неї відмовитися, а також сподіваюся, що ми не вступатимемо до Європейського Союзу.

F*ck Europe! (c)

Цей допис висловлює мою особисту поліітичну позицію і розкриває характер моїх майбутніх дій у політичній площині, як то голосування, участь в політичній діяльності, підтримка тих чи інших сил і тому подібне.

Цей пост - продовження історії звідси:
http://kerbasi.livejournal.com/224939.html

Вчора відбулася зустріч в Оболонському районі. Народу зібралося, мабуть, осіб 120-150 - я не рахував. Вусанів не було. Хом'ячків також. Більш-менш народ зібрався, назвемо так, реальний. Кілька осіб - в око кинулися дві групки - були з професійних заробітчан на виборах, з тих, хто гречку закуповує за нижчою ціною, а в виборчий штаб звітує за вищою і загребає різницю. Оскільки ЛО одразу ж розставила всі крапки над "і" стосовно прозорості, контролю і волонтерської бесплатності, то заробітчани сиділи з похмуро-скептичними пиками, але не забиралися. Фізіогномічно вони схожі на наперсточників. Ось це і все з неприємної публіки. Решта була або притомна публіка, або з невиликим додатком публіки кумедної. Кумедно - це, наприклад, промови у стилі "как же, как же, знавалі ми батеньку вашего - широчайшей души бил человєк и ко мне бил ласков". Схоже, що й частина публіки була організована, про це далі.

Метою заходу було висування і голосування за головного координатора по Оболонському району та трьох його заступників. Будь-хто міг вийти, назвати себе і стати кандидатом. Слід було, називаючи себе, зосередитися на своїх досягненнях. Ключове слово, моє улюблене к цьому блозі, і як виявилося, часто вживане і підкреслюване ЛО - результат. Не дивно, бо ЛО працювала в іноземних структурах: МФК (IFC) і Baker & McKenzie. (якщо потрібно -Гугл у допомогу). В першій навряд було багато результативності, а в другій могли це часто повторювати.

Що мусять робити координатори, ніхто не розповідав. Певно, щось виборче: організовувати волонтерів, акції і т.д. Це не моє. Врешті-решт обрали . Дуже помітно було, що два кандидати мають групи підтримки у залі. Перемогла, тобто стала координатором, пані з Демальянсу, що навряд є випадковістю, оскільки ЛО висуває саме ця партія. Отже, післясмак керованої громадської активності в мене залишився.

Далі ЛО звернулася до усіх присутніх, як до активістів, і попросила завербувати з свого найближчого оточення ще кількох. Для цього є спеціальна анкета. А далі - увага! - трійка тих, хто до певної години назбирать найбільше анкет отримають призову вечерю з самою ЛО. І це не все! Оскільки вони продемонстрували результат, то з них ЛО заповнюватиме вакансії в своєму штабі. МЛМ, такий МЛМ! Якщо врахувати, що вона ж каже, що її штаб - це основа майбутньої мерської команди, то гм... гм... гм... Посадовці мерії мають інакше відбиратися. При чому коли ЛО прямо питають, чи залучатиме вона фахівців, вона відповідає, що авжеж залучатиме. От тільки не видно, через які канали. Один з присутніх, як він себе назвав, проджект-менеджер, саме про це питав наполегливо. Відповідь послідувала, що начебто координатор дасть оголошення, як і куди звертатися фахівцям, це все буде на насиупних стадіях розгортання кампанії.

Отже, повторю свій висновок з попередніх дискусій: фахівці не приходять через чорні діри веб-форм і не самовисуваються перед натовпом. Люди йдуть до людей. Або ЛО організує канали, через які до неї фахівці, управліці матимуть можливість запропонувати себе, або їі коло вибору команди обмежиться тільки власне виборчою командою з усіма невтішними наслідками. Управління містом - це не управління передвиборчою кампанією і не організація майданних протестів. Різні навички потрібні.

Тепер нашвидкоруч кілька тез про програму Лесі Оробець - мера Києва.

1. Програму мають написати самі активісти. Цей процес організує штаб через координаторів. Програма базуватиметься на чотирьох цінностях:

- Київ - вільний від корупції,

- Київ - місто хорошого сервісу (передовсім йдеться про державні і комунальні послуги),

- Київ - комфортне місто для проживання,

- кияни - господарі свого міста.

Насторожує, що згадується "єдине вікно", як чи не панацея для боротьби з корупцією та поліпшення сервісу. Я кішька разів за п'ять років цього блогу писав, що єдине вікно - це засіб імітувати реформи, покращення та забалакувати структурні проблеми вже з історією в два десятиліття. Не у кількості вікон та не у чергах проблема.

2. ЛО розуміє що меру не вистачить повноважень для реальних змін, тому разраховує, що у разі перемоги 25 травня (мер обирається в один тур), матиме можливість натиснути на кандидата в президенти у другому турі стосовно законодавчих ініціатив в майбутньому. Примарні шанси, як на мій погляд. Краще чесно окреслити можливе і програму засновувати саме в його межах.

3. ЛО слушно вважає, що чимало ініціатив потребуватимуть судових рішень. У випадку КМДА це безславний Печерський райсуд. Отже, вона організовуватиме п'ятидесятитисячні мітинґи, щоб виносити з судів корупціонерів і добиватися законних рішень. Тут вона змішує громадську діяльність з державно посадою. Так недалеко й до беззаконня. Я вже не кажу, що такою активністю мера може зацікавитися СБУ на цілком обгрунтованих підставах.

Колись це все заспокоється, і обов'язково слід буде віддячити Китайській Народній Республіці за утримання від голосування в РБ ООН з кримського питання. Я бути всіма доступними мені засобами сприяти розповсюдженню цієї ідеї.

Можна почати зі встановлення дипломатичних відносин з Китайською Республікою (Тайвань), продовжити визнанням незалежності Тибету, підтримкою уйгурських сепаратистів. У КНР просто целіна неорана можливостей їм відплатити сповна.

Ти обов'язково будеш в дупі, остання червона велика державо! І станеться це не через тисячу років. Сучасні покоління це побачать.

F*ck PRC!

Зверху на фото Лавров з Керрі, знизу на фото Яценюк з Керрі.

Депутат ВР від "Батьківщини" Леся Оробець оголосила, що балотуватиметься на посаду мера Києва. Вчора була перша зустріч з публікою у культурно-мистецькому центрі КМА.

Я відвідав цю подію в рамках свого наміру, проголошеного тут:
http://kerbasi.livejournal.com/219437.html

Все переповідати не буду, подам стисло.

Оскільки закон вимагає, що висування відбувалося від партій, ЛО висувається від партії "Демократичний альянс". Вона найближчими днями вийде з "Батьківщини", втім лишатиметься позапартійною, не вступатиме до ДА.

Наскільки я зрозумів, керуватиме кампанією Михайло Винницький, викладач суспільних дисциплін у КМА. Приємна людина, судячи з виступу. Талісманом виступає Ольга Богомолець. Нудна, але шанована. Можливо, ще Василь Гацько, роль якого мені не дуже зрозуміла з його виступу, і я вперше про нього дізнався: засновник громадського руху тяжко хворих, наскільки я зрозумів.

Що таке талісман:
http://kerbasi.livejournal.com/203154.html

Про намір ЛО було повідомлено у ФБ, розійшлося по соцмережах:
http://forko.livejournal.com/231031.html

З самого початку відчувався сильний "планктонівський" дух. Якщо послати імейл за вказаною адресою з позначкою "Леся -мер", то у відповідь приходить посилання на Гугл-форму, яку слід заповнити. Питання носять суто волонтерський характер. Звісно, команду фахівців так не збереш.

У наступних листах вже пропонувалося додавати окремо пропозиції по першочергових категоріях:


"Обговорюючи програму та опрацювавши Ваші листи, повідомлення на ФБ та пропозиції, які Ви вписали в анкету, нами було виділено такі головні напрямки роботи:
1) освіта
2) медицина
3) ЖКГ + транспорт
4) інфраструктура + туризм
5) антикорупція
6) "Київ - гідна столиця України".

На зустрічі будемо обговорювати ідейні засади програми та планувати нашу подальшу роботу.

Просимо Вас подумати над вищезазначеним і прийти на зустріч підготовленими - уже з ідеями :) "

Власне на зустрічі ЛО й підкреслила, що програми немає, бо її прихильники мусять написати самі. Для цього проводитимуться зустрічі по районах міста, у меншому складі для уможливлення дискусій.

Я впевнений, що ЛО має програму, але, враховуючи велику популярність навколо Майдану різних безперспективних в управлінському сенсі, втім дуже популярних безлідерських ініціатив, вона не хоче йти проти цього тренду.

ЛО дуже добре тримається на сцені, хоча видно, що хтось її вчить цим путінським манерам під товстий светр: притлумлений, закрадливий голос, уповільнені рухи руками з чіткою траєкторією та фіксацією у крайній точці, раптова емоція в окремі слова. На щастя, вона швидко забула про ці уроки і нечасто згадувала. Вона не Путін і не сукупний образ з зірки "пухнасто-теплої" літератури, що в ЖЖ під ніком Художниця. Якщо вже була на Майдані під кулями, а тепер виходиш на люді у діловому костюмі, сиплеш термінами з менеджменту та демонструєш знання іноземних мов, то цей "теплий клітчастий плед" - зайвий.

Тепер підсумки.

1. В цілому ЛО каже правильні речі, хоча втілення їх може бути не можливим через брак повноважень мера та міськради. Вона дала зрозуміти, що свідома цього, тому буде лобіювати потрібні зміни і сама, і силами команди, і силами громадського сектору.

2. Дарма ЛО робить негативний бренд з "господарника у поганому (або доброму) синьому комтюмі". Саме так. З деталями. І те, що у дужках чомусь додала, коли вдруге цей мем промовляла. Вони дуже знадобляться. Назвіть їх практиками, якщо слово "господарник" стало одіозним. Ось саме через цей "синій костюм" хтось з фахівців піде тепер не до неї, а до опонентів. І через негативний вжиток "господарника", бо чимало людей саме цією назвою пишаються. Політик не може жбурлятися колоритними фразочками, які одразу виокремлюють групу за ознакою, котра не має ніякого стосунку до програми політика.

3. Зайвий популізм - мріяти про перенесення мерії на висілки в офіс з лінолемною підлогою, "опен спейс" з сильно скороченим персоналом, а будинок КМДА здати в оренду бізнесменам за великі гроші. Чимало посад в мерії нав'язані статусом державної адміністрації, тому скоротити їх не вдасться, якщо не змінити закони про адміністративно-територіальний устрій, про столицю та багато інших. І не слід забувати, що все ж таки це мерія столичного міста, а в нашій культурі столиця багато важить. І це поки що грає нам на користь з огляду на сепаратизм та ворожі гасла федералізації.

4. Мені дуже імпонувало, що виступи ЛО витримані у термінології, яку я часто вживаю, що постійні читачі, мабуть, примітили, як притаманні мені меми: в оцінках діячів головне - результат, головний критерій - результат і т.д. Добре, якщо запит саме на таке мислення з'являється у суспільстві, що аж це переходить у мову політиків.

5. ЛО сказала, що наразі команди на всі посади в неї немає. Фахівців вона залучатиме. От тільки не ясно, як саме. Нагадаю, що казав раніше: серйозні люди через веб-форми не рекрутуються, по ключових словах не відбираються. Люди розмовляють з людьми. Тільки так. Пролунало нечітке зауваження, що далі буде. Подивимося. Моє сі-ві на імейлі в пані Оробець є. Я поки що відкритий для співробітництва.

Крим мусить бути закритий для всіх, хто не має вагомих підстав туди їздити. Політичний піар депутатів, непарламентстких політиків, буржуазії шиномонтажів у спілці з амбітними журналістами не повинен створювати зайві клопоти українським спецслужбам та державним високопосадовцям. На їхні рішення не повинні впливати захоплені заручники. А крім заручників, ще можуть бути трупи з вибухівкою, зброєю і сфабрикованими посвідченнями українських військових, ба навіть не військових, радикальної групировки вистачить. Ці трупи для майбутніх провокацій не повинні туди потрапляти своїм ходом.

Я розумію, що крім тих, хто хоче послідувати за першою хвилею, яка винесла буржуа з розбитими пиками до урядових посад, є ще чимало чесних і щирих філантропів, але всі мусять усвідомити: Крим - це дуже сер'йозно. Це значно складніше за Майдан. Немає чого там робити стороннім особам.

Сподіваюся, в уряді є люди, які мислять, як і я.

Півтора місяця тому писав, що бойкот бізнесів регіоналів, як тих, хто спонсорує антиукраінську владу, логічно розповсюдити й на антиукраїнське політико-економічне утворення, так звану Автономну республіку Крим.
http://kerbasi.livejournal.com/206194.html
Думки розділилися. В цілому, український загал виявився не спроможним відмовитися від винчика та моря з горами.

Відтоді півтора місяці пройшло. Крим став прихистком для вбивць зі спецпідрозділу "Пєтушок". Ці вбивці створили перші загони, які розчистили шляхи для російського вторгнення. Проголошено воз'єднання Крима з Росією. За кримінальниц уряд Аксьонова Росія готова нас всіх порвати на криваві шматки. Проти цього в автономії лише поодинокі сміливці, не враховуючи кримських татар.

Отже, ставлю питання ще раз, але дещо інакше.

Ну що, громадо, купуємо кримські товари чи ні?
Якщо до літа станеться розрядка напруженості і кримський режим запрошуватиме на курорти, поїдете чи ні?

PS: кримськими татарами особливо не переймайтеся: їх вже живе в Туреччині більше, ніж у Криму, і Туреччина й далі даватиме їм прихисток і суттєву допомогу. Думайте передовсім про себе.

На Dreamwidth в мене такий самий нік, що й на ЖЖ. Додавайте!

В зв'язку з тим, що ЖЖ фактично контролюється ворожою державою, використовувати його далі в якості первинного ресурсу не має сенсу. Отже, починаю розконсервацію та тестування цього блогу. Як розберусь, увімкну автоматичні репости до ЖЖ.
На ЖЖ я під таким самим ніком. Хто тут є з френдів, додавайтеся.