Колоніальні пригоди гуманістів

[kerbasi]

На цьому вже точно закінчу польську тему, бо, мабуть, набрид вже…

Оскільки польську я вивчав у підлітковому віці (14), непоганим чтивом для початку слугувала серія книжок Альфреда Шклярського про юнака Томека Вільмовського, який з іншими польськими емігрантами, що втекли з Російської імперії, подорожує екзотичними місцями світу.  В мене були чотири книжки:

Tomek na tropach Yeti, 1961

Tajemnicza wyprawa Tomka, 1963

Тomek wśród łowców głów, 1965

Tomek u źródeł Amazonki, 1967

Одна з них на малюнку: Томек серед мисливців за головами, рік видання 1981 (аж 6 видання з 1965-го), 60 злотих ПНР, 1 рубль 35 копійок СРСР. 

Щось з серії видавали російською, бо, я пам’ятаю, мої однокласники читали. Хоча ця за жанром пригодницька проза у дусі романтизму 19-го сторіччя більше відповідала смакам наших батьків, на моє покоління ще вплив мала: прочитати, не відриваючись, періодично тамуючи подих – і забути через кілька днів. Тепер ця література, взагалі, не має шансів, бо про тубільців та, взагалі, про все, що існує у Всесвіті, можна детально прочитати у Вікіпедії або нагуглити деінде. Тепер, щоб утримувати увагу читача, потрібна химерна екзотика фентезійних жанрів.

Є й ще одна причина, чому така література не має перспективи: вона має дуже міцний присмак колоніалізму. Головні герої – люди шляхетні, цивілізовані, вони не збираються тубільців експлуатувати, не називають недолюдами, але все одно тубільці для них не більше, ніж частина дикої природи, на тлі якої має розкритися характер героя. Тубільці – як діти, які чогось не розуміють: колись подорослішають, тоді зрозуміють, а поки не зрозуміли – то й можна до них силу прикласти в окремих випадках.

Всі польські матеріали про Шклярського, що я знаходив в інтернеті, підкреслюють гуманізм Шклярського (він особисто засуджував колоніалізм та імперіалізм, порівнював боротьбу тубільців, особливо корінних народів Америки з боротьбою Армії Крайової – боротьбою за гідність, але без шансу на перемогу), а також насиченість його книг знаннями з етнографії, біології, ботаніки, географії. Але слід було б і закінчити характеристику: саме достовірність в деталях, легкість дитячого жанру сприяють вкоріненню сталих стереотипів про вічно недорозвинених дикунів неєвропейського світу.

Через такі стереотипи навіть доволі просунуті особистості, інколи з філософською освітою та правозахисним пафосом, дозволяють собі негативні порівняння України з «гондурасами», «угандами», «нігеріями», «папуасами», при чому навіть не помічаючи дисонансу.  

До речі, не буду вдаватися в академічні доводи проти застосування понять колоніалізм та пост колоніалізм до України (як власне і до Польщі), зауважу, що недоречність цих термінів добре ілюструється тим, як легко українці (і поляки) долучаються до колоніального дискурсу, доказом чого і є популярність свого часу колоніальної прози та названі вище негативні порівняння з дикунами-тубільцями.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

http://plato.stanford.edu/entries/colonialism/
Почитай уважно за посиланням. І згадай нашу давню дискусію про постколоніалізм в Україні.

От якщо за статтею спробувати все ж таки розрізняти колоніалізм від імперіалізму, то багато чого знайде простих пояснень у процесах в українському соціумі.
Ми не постколоніальне суспільство, а постімперіалістични, тільки ми не мали статусу головної імперської нації, ми було молодшою імперською нацією, приреченою на асиміляцію.

При чому, як у Росії, так і в Австро-Угорщині. Звідси, мішанина рис у менталітеті: одночасно й імперська зверхність і почуття меншовартості. Обидві риси втратили фокус і тепер виявляються доволі випадково - звідси майже російська інтелігентська рефлексійність. У російських інтелігентів це від протиріч імперського виховання і західних ментальних кліше, всотаних з освітою, а в наших віж мішанини імперського з меншовартістю. Приміть, що ця меншовартість виявляється тільки в певних темах, без подразників українці створюють доволі тихий "швейцарський" соціум (на відміну від російських постійнихх розривань сорочки). В результаті маємо часом напади гордості, що межує з шовенізмом та дурістю, які легко зміняються смертельними образами на то, що якийсь негр мову не вивчив чи "нашу" дівку помацав,якийсь десяторядний москаль щось у районній газеті написав, яку інший анонім в інтернет кинув і т.д.

Отже, слід вичавлювати з себе той абсолютно не наш імперіалізм,до якого нас силоміць залучили, і годі тішити своє ЧСВ, а іншого боку слід спокійніше ставитися до образ, виховувати емоційну культуру. Думати перед усім о том, як ми самі себе оцінюємо, а не як нас оцінюють ззовні. Тоді з роками наша культура збалансується і не буде хитатися від імперіалізму "гордого двірника" до вразливості боязкого підлітка.

Звісно, це на пільцях, не досконалі думки.

[chita-i.livejournal.com]

Посилання здається, ти мені вже надавав. Але я освіжу у пам'яті. Чого ж, думки "на пальцях", вважаю, досить переконливі та логічні. Я з тобою погоджуюсь. Ми - постімперська нація більш набагато, ніж постколоніальна. Хіба б тому, що расова відмінність мінімальна. Я з тобою сперечалася раніш, тому що ти не пропонував альтернативи коли казав що ми не постколоніальні. Постімпериалізм мені здається куди більш вдалим та переконливим визначенням.

[kerbasi.livejournal.com]

Цікаво, як з цим чехи та угорці впоралися. Також достатньо міцно були інкорпоровані в Австро-Угорську імперію, а з іншого боку - однозначно були не вищим ґатунком порівняно з німецькомовними австріяками. От де слід шукати історичні паралелі, а не в Африці, Азії, Латинській Америці, НМД.

[chita-i.livejournal.com]

Як я розумію, чехи не дуже то й впорались. Угорці краще. Але їхнє ім'я навіть у назві імперії фігурує, тому їм було легше, мабуть.

Щодо історичних паралелей, мені здається, їх можна шукати всюди. Все рівно буде некорректно. ) Але у "дальніх", від Європи, краях зустрічаються зовсім несподівані, але від того не менш важливі, та пояснювальні, речі.

[odyn-owl.livejournal.com]

угорці не втрачали в складі імперії своєї національної еліти аристократії
яка могла навіть намагатися конкурувати з елітою титульної нації австріяків
може тому в них менша присутня меншовартість, а більше все таки "імперські" тенденції

[docent030.livejournal.com]

Згоден про постімперіалізм, сам хочу написати -Багато є балачок та думок :)
+ здається найдавнішою ознакою колишнього імперіалізму є "на Україні" - тому що "на Русі"
P.S. А чому на "богоборца" бан не ставите? Часу не шкода?

[kerbasi.livejournal.com]

У мене з "богоборцем" спільне те, що ми обидва несільського походження. Тобто з села вийшло усе людство,але в нас це було дуже-дуже давно. Ідеологія українського неонародництва, що займає 100% українського дискурсу, взагалі не визнає нашого існування та не залишає нам у своєму культурному полі місця навіть на одній нозі постояти, тому мені цікаво, хто як і куди еволюціонує, маючи розчарування і роздратування одного роду. Я вже кількох подібних у ЖЖ примітив, тепер з величезним інтелектуальним задоволенням спостерігаю.

[docent030.livejournal.com]

А на віщо лізти в сільську культуру? Мене особисто дратують всі ці глечики та стилізовані тини у кафе/ресторанах. Село - воно і є село :)
Взагалі здається, що "українськість" - це вже не дискурс, а тенденція. Вже є суспільний запит на міську українську культуру. Справа в часі.
У вас на роботі якою мовою щебечуть та звіти пишуть?

[kerbasi.livejournal.com]

Тенденція, але стихійна і розвиватиметься ще довго.
До того ж, відхід від села ще не означає наближення до міста.
Мова в мене на роботі не показник, бо робота нетипова. Важка промисловість російською була, є і нею помре (недовго вже чекати, здається). Звіти - англійською, спілкування між собою - російською, з партнерами - в залежності від регіону.

(frozen) никнэйм Добрага Дедушко Богоеба когда-то

[bogoeb.livejournal.com]

назвали наиболее антикультурным никнэймов в жыжэшычьке и сети вообще.
Если бы речь шла о более-менее цивилизованной нации, вроде румын или мексиканцев, Добрай Дедушко Богоеб возлежал бы себе на ложе, а вокруг него юные девушки в купальниках из цветов водили хороводы, а молодые юноши в тигриных шкурах поднимали чаши вина за его здравие.
К сожалению, каклота представляет наиболее дегенеративную и ничтожную субпопуляцию среди популяции так называемых "wiggers", чем и обуслолена наблюдаемая реакция хыхых

(frozen) Re: никнэйм Добрага Дедушко Богоеба когда-то

[docent030.livejournal.com]

Nichevo ne ponnimaju. Eto k chemu?

(frozen) Re: никнэйм Добрага Дедушко Богоеба когда-то

[bogoeb.livejournal.com]

Организм, использующий российскую транслитерацию накануне 2012 года -- либо тролль, либо идиот.

(frozen) Re: никнэйм Добрага Дедушко Богоеба когда-то

[kerbasi.livejournal.com]

Годі вже! Гілку заморожую, а згодом почищу від беззмістовних коментарів.