Про писання у порожнечу - 2

[kerbasi]

Цей допис – продовження вчорашнього.

Я в інтернеті з 1998-го року. Перші два роки – виключно в англомовному. Потім ще протягом трьох років – наполовину в англомовному і наполовину у російському. Потім взяв паузу від активної інтернет діяльності, і повернувся вже до українського та російського інтернету з 2006-го, з 2007-го полишив російський сегмент і зосередився виключно на українському, з 2008-го – виключно українською мовою. Така моя історія.

Тепер деякі порівняння. В англомовному інтернеті здебільшого я спілкувався на форумах філософської тематики з ухилом до сходознавства, трохи мовознавства. Публіка була змішана, здебільшого світська та релігійна, американська та з інших країн , неакадемічна та академічна. Увійти до тих спільнот мені вдавалося дуже легко. З перших дописів отримував коментарі. Одразу ж бесіди переходили у листування. Мене запрошували на інші ресурси. Зрештою в мене було чимало чудових знайомих, з якими відбувався плідний обмін.

Російські форуми подібної тематики давали такий самий результат за винятком того, що культура спілкування була нижчою та доводилося відбиватися від тролей (тоді щоправда такого слова не вживали). Форуми були не виключно російськими – там були присутні й учасники з України. Що цікаво, до мене приїжджали люди з Санкт-Петербургу, Москви, Курську, ми розвіртуалювалися ,мали прекрасні зустрічі. Жодного разу моя персона не зацікавила нікого з України, зокрема з Києва. Випадковість?

Тепер переходимо до ЖЖ, де я пишу без малого три роки, а присутній у коментарях – вже більше трьох років. У мене практично немає френдів чисто російськомовних, тобто людей з РФ або інших країн, які не володіють українською. Крім одного-двох винятків. А на перших порах було більше. От уявіть собі ситуацію: я коментую у російського юзера з чисельністю френдів 500-1000, з середньою кількістю коментарів під дописом – більше сотні. Одразу я у статистиці бачу, що мій ЖЖ переглянули принаймні два десятки учасників. Їм немає чого робити в україномовному ЖЖ, тому, звісно, зафрендів не слідувало, але, принаймні, була цікавість: а хто такий? З українським блогом, аналогічним за чисельністю френдів та коментарів ситуація сумніша в рази: у кращому разі два-три відвідувачі. Так само й коли хтось з моїх френдів робив спроби піарити мій щоденник, це генерувало максимум аж 5-6 додаткових відвідувачів. Є різниця? Є!

Тепер трохи про професійне спілкування (або про хобі, деякі з яких в мене на професійному рівні). Я вже писав вище, як складалися відносини на американських та російських ресурсах. Що ж в українському ЖЖ? ЖЖ не зовсім пристосований для серйозної тематики, втім, деяку кількість користувачів зі спільними зі мною сферами професійних (або кваліфікованих аматорських) інтересів я знаходив. Який результат? Ніякого! Млявий обмін сухими коментарями. У половині випадків навіть не було ознак, що передивлялися мій щоденник. Жодного випадку взаємного френдження, при чому бували доволі інтенсивні дискусії на нейтральній території (у чужих ЖЖ), з яких видно, хто є хто.

Я вже не кажу про приблизно дві третини випадків дивних переляків, коли людина намагається приховати факт відвідування мого ЖЖ, нелогіниться, але зовнішній лічильник її ідентифікує або коли починаються якісь дивні діалоги з іншими френдами, мовляв, ай-ай-ай я чужі на борту... Блін, з закордонними вченими зі світовим ім'ям в їхніх сферах мені вдавалося встановити контакт, а з українськими локальними самородками - це складніше за завдання розвідника заприятелювати з головою терористичної організації! Отже, в американських та російських юзерів є цікавість до собі подібних, а в українських – ноль.

Тепер про головне. Справа зовсім не в мені. Я отримав свою долю визнання серед закордонної публіки саме тоді, коли в силу життєвого етапу цього найбільше потребував. Але з моїх спостережень так само українська публіка ігнорує будь-яке інтелектуальне і творче явище. Спостерігається якийсь дивний брак природної допитливості в української публіки.

На велику країну з інтернетізованим десятком мільйонів не знайдеться кілька десятків прихильників письменника, який видав кілька книжок, щоб підтримувати постійний мінімальний «двіжняк» в його блозі? Письменницький дует видає бестселер, який за короткий термін розходиться, отримує замовлення на продовження сіквелу – і пустота в їхніх блогах? Так само і в музикантів, і в художників...

А скільки тут викладачів вишів? Що не політична тема - всі неймовірні соціологи, а подивишся у блог соціолога-науковця - порожнеча й тиша! Немає, про що запитати, порадитися?

В українському сегменті ЖЖ, який у період релігійно-народних свят цунамі накриває традиціоналістсько-фольклорних дописів, ЖЖ людини, що на власному ентузіазмі збирає по Україні останні зразки фольклорного мистецтва, що ще залишилися, дотепер не в топі? Нормально?!

Це все перелічене нормально для 46-мільйонної нації? Тільки не кажіть, що нормально. Не нормально! Це інтернетна реалізація того самого явища, через яке українці досягають визнання в Україні тільки, коли їх спочатку визнають за кордоном.

І знов-таки, справа не у моєму ego, і не в ego того чи іншого блогера. При такому повному браку цікавості людьми за межами свого вузького кола просто й мови не може бути про якесь впровадження у суспільний простір різних ідей, їх конкуренції, гуртування навколо них. В такому ні в чому не зацікавленому суспільстві можливі тільки маніпулятивні технології, які зловживають несвідомими реакціями людей.

Comments

[pekelnyi-bulba.livejournal.com]

Хм, в мене поки шо протилежний досвід

[terryshnaucer.livejournal.com]

Давно вже міркую на тему відсутності цікавості в українців. Не тотально у всіх 100%, але в більшості така риса притаманна. Здається, що ця ментальна риса характерна українцям через те, що вони, по суті, - селяни. Тобто наше життя проходить у вирощуванні і вигодовуванні їжі для власного використання, не для комерції. Тобто, ми живемо, щоб їсти. І на цю схему дуже важко накладаються музеї, концерти, генерування ідей, креативність і теде. Закидуйте мене каміннями, але я переконаний у своєму відкритті, і баста.

[vpasty-vgoru.livejournal.com]

Трохи поофтоплю. Чи то не оффтоп? :) Про відсутність цікавості.

===
в американських та російських юзерів є цікавість до собі подібних, а в українських – нолm
===

Про подібне каже моя знайома, яка намагається в Інтернеті привернути увагу науковців до наукової роботи її батька. Нікому не цікаво.

Може ви знаєте якісь спільноти науковців яких би серйозна наукова робота зацікавила? Тема - лінгвоінформування. Робота україномовна.

Тема цікава і важлива

[viewpoint.livejournal.com]

Ранiше не те щоб зовсім її помiчав, просто старався не звертати уваги, не задумуватись "ЧОМУ?", бо раціональної відповіді мені самотужки було не знайти або вона могла б виявитись надто прикрою для мене.

[lena-ua-mk.livejournal.com]

Я теж вболіваю за Україну.І хочеться щоб тут було не так як Ви написали.В мене досвід блукання по інтернету-зовсім невеликий.Але статистика у мене в ЖЖ така -більше френдів російськомовних з України,та з Росії серед них.Може тому й пишу більше російською,щоб їх "не розгубить"(не потікали:).Але з усіма українськими друзями намагаюсь спілкуватись українською.І деякі пости пишу українською(якщо про наші внутрішні проблеми)

[lesya123.livejournal.com]

=З українським блогом, аналогічним за чисельністю френдів та коментарів ситуація сумніша в рази: у кращому разі два-три відвідувачі=
відключіть статистику щоб не дивитися її.

=це складніше за завдання розвідника заприятелювати з головою терористичної організації=
нічого дивного, все правильно - блюдуть свою приватну територію. тут місце для думок а не для сканів з паспорту.

=Я отримав свою долю визнання= це фраза є ключовою. визнання треба шукати в іншому місці - там де радо обмінюються візитками. а тут ми майже аноніми. ще добре що у нас хоч ніи є. а уявіть якби писали всі, а обличчя було б одне?

=коли в силу життєвого етапу цього найбільше потребував= спілкування тут має на меті виховати впевнену людину - ту, що не потребує похвал. незрілий ще - шукаєш визнання. дозрів - продукуєш думки і радієш як вдруг зявиться друг

=не знайдеться кілька десятків прихильників письменника= та знайдеться. якийсь підліток візьме книжку до рук і заніміє. і у ньому почнуться перетворення. але у вашому і у навколо ваших жж про це не буде й звуку.

=А скільки тут викладачів вишів?= а шо, викладач вишу - це завєдомо мудра людина? знаєте скільки довбнів серед них і навіть серед науковців?

=дотепер не в топі?= и ще почніть сумувати що про те не написала комсомольская правда в украинє

=мови не може бути про якесь впровадження у суспільний простір різних ідей= які ідеї Ви зобралися впроваджувати? як зобралися - то починайте прямо зараз. якщо ідеї будуть слушні - вас мають підтримати.

[lesadko.livejournal.com]

А мені здається, що причини у нашому ментальному "індивідуалізмі", на відміну від російського (або совєтського) "колективізму". І саме тому ми інакше (ну або "ніяк", добре, згодна) проявляємо свою зацікавленість. У них - "все побежалипрокоментировали, и я побежал прокоментировал". У нас - прочитав, і вузлик собі напам'ять зав'язав, а прокоментував якщо а) дуже зачіпило, б) якщо згодний. У нас же ще в силу природної скромності люди, якщо не згодні, то промовчуть, а не згодні часто, бо як відомо "три українці, два гетьмани", а росіяни, якщо не згодні, то навпаки, лізуть з лайкою. Тобто, ми настільки різні, що наші прояви зацікавленості дуже різні.
А якщо різні прояви зацікавленості, то і не можна порівняти рівень цієї самої зацікавленості. Але вона безперечно є. Тому і висновок в останньому абзаці сумнівний, як на мене.

[trohy-snihu.livejournal.com]

і так і ні. я багато пишу на професійних форумах ( російських та українських, майже всі вони - російськомовні) - українці складають там значну частину. принаймі завжди більшу ніж 25% ( приблизна частка українців в російськомовному просторі).

проблема лише в тому що не виникає ніяких суто національних форумів і ресурсів. це пояснюється, імхо, тим що український інтернет розвивався головною мірою на хвилі помаранчевої недореволюції і є наскрізь, безнадійно, політизованим.

[alla-g.livejournal.com]

виникла зараз асоціація з товарами народного вжитку, які продавалися в совку. скільки б їх там не розхвалювали, але всі хотіли придбати імпорт. і зовсім не через те, що "загниваючий захід" притягував - тому що між нашими та їхніми шмотками, технікою і т.п. була велика різниця...
так і про укрсегмент та інші. я читаю те, що мені цікаво читати, і, думаю, так робить більшість. якщо я читаю Андруховича чи Шкляра чи Дереша - то не тому, що вони українські письменники, а тому, що мені подобається книга. так само з жж. навіть зі стрічки френдів вихоплюю те, що мені подобається, що цікаво. дописувач при цьому може бути привабливою в усіх відношеннях людиною, але це не зобов'язує мене прочитувати і популяризувати його на теренах інтернету. якось так )...

[ridah.livejournal.com]

Звичка читати стрічку чи окремі ЖЖ не логінячись - це може бути просто згадка про часи, коли одним комп'ютером користувалися кілька людей. Сам так часто читаю і можу вас запевнити, що тут немає нічого спільного з конспірацією :)

Що стосується мізерної і пасивної аудиторії вітчизняних митців - може, справа також в них і в їхній творчості? Не можу казати за всіх користувачів ЖЖ, але мені особисто важко сказати, кого б з сучасних українських письменників чи музикантів мені могло бути просто цікаво читати, не кажучи про активне коментування.

До того ж, мало хто з митців обмежується записами, які стосуються їхньої творчості виключно. Я, звичайно, вчора у вас у коментах дурня клеїв - знаю, хто такий пан Негребецький і чим він відомий. Але якщо мені свого часу сподобався український дубляж "Альфа", це зовсім не означає, що я поділяю погляди його автора чи мені цікава його точка зору з якихось суспільно-політичних питань.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Свій ЖЖ я веду з двох міркувань: 1) щоб привчити себе "ніднябєзстрочкі"; 2) щоб виявити, що публіці цікаво. По першому пункту - не виходить. По другому: пишу про все - про політику, про бозю, про мову, про сєкс, про гівно, про табачніка, малюнки даю, випадки з життя... І нуль. НІЩО не цікавить читача. Якщо яка тема й викликАла сяке-таке бурління, то наступний сюжет на цю ж тему - знову нуль. Через те останнім часом узагалі крутиться в голові ідея закрити к дідьку журнал. До речі, серед забанених у мене всього один ісконнік, решта - україномовні бондарі.

Рекляма

[larry-bc.livejournal.com]

http://dzigun.com/index.php

кілька варіацій на тему

[ferike.livejournal.com]

Може, це українська мова "стерилізує" спілкування?

По-перше, україномовне коло в інтернеті не дуже чисельне, а науковий та офіційно-діловий стилі української не настільки розвинені, як англійської чи російської (точніше, ці стилі існують, але майже ніхто ними путньо не володіє).

По-друге, українська мова іноді сприймається як заполітизована: принципова україномовність - це сигнал, що людина належить до певного кола (політичного, регіонального тощо), а це може бути bias'ом для об'єктивності, а такі bias'и зазвичай гальмують невимушений обмін ідеями.

По-третє, навіть ті, хто принципово пише тільки українською, часто погано нею володіють і роблять помилки. Мені особисто важко серйозно сприймати ідеї, висловлені вбогенькою українською з граматичними та лексичними огріхами. Я не можу собі уявити впливового англомовного чи російськомовного блогера, який би писав на інтелектуальні теми з елементарними помилками типу слова "біль" жіночого роду, "поїхати до Львову" замість "Львова" тощо.

Це я просто брейнстормую тут, але мені ці фактори видаються досить важливими.

[pry4ilok.livejournal.com]

Маєте рацію. Правда, ми корисне й хороше трактуємо таким суто зі своєї суб'єктивної позиції. Це стосується не лише ваших тутейших тверджень, а взагалі парадигм життя і розвитку. Ну там Схід і Захід... Я інколи з сином сперечаюся про переваги і недоліки бодрого американського капіталізму й брудного індійського пофігізму...

Що корисне? Для мене як індивіда - прочитати допис і намотати на вус. До речі, ніколи не цікавилася, так би мовити, "своєю статистикою", не знаю, де вона лежить, та й вважаю такі речі, як статистика відвідувань, маніпулятивними: не хочу, аби мені щось підсвідомо диктувало... )ТУТ - для мене розслабон, а не ринг. ...Можливо, для укр.мовної спільноти і для дописувача була б кориснішою інша моя реакція: коментування, рекламування... Але - я на це не маю часу. Це по-перше. А по-друге, я українка - індивідуалістка, нереактивна і абсолютно не амбітна. Такі мої риси. Розуміючий дописувач - зрозуміє.

Амбітним індивідам і патріотам спільнот буде властива інша реакція. Що ж, ми різні. Як брудні індійські пофігісти - і я, швидше, належу до них, і тут уже ніц не вдієш, - і як бодрі америкоси-капіталісти, і ви вкупі з частиною народу належите , швидше, до них. Марна річ - намагатися змінити сусіда. Тра миритися, пристосовуватися, знаходити застосування в суспільстві одним і іншим...

Певна річ, така моя позиція веде до того, про що ви написали: тупе мовчання, "пропаща сила", а то й підпал сусідової клуні... Преклоніння перед чужим. Запрошення на царювання - гіршого (щоб можна було ним маніпулювати). І - результат: маємо те, що маємо.

Зрештою, позиція протилежного пошибу теж не в рай веде... Он які люті кризи, повний рознос психіки, як окремих індивідів, так і спільнот. Зброя, наркотики. І Захід - має те, що має. Важко сказати, що краще... Люде різним готові жертвувати, бо й уявлення про комфорт у них різні.

[nik-adams.livejournal.com]

Не забувайте, що українська блогосфера лише формується. Наразі людина, яка просто завела собі україномовний блог вважає це мало не подвигом та значною самопожертвою. Напише якусь "нєтлєнку" і сидить собі, чекає доки набіжать шанувальники таланту і закидають букетами троянд. Поки що самомилування переважає над інтересом до, власне, блогів, тим більше чужих. Якщо й коментують, то для того, щоб прокоментували у відповідь. Я, звісно, утрую, ситуація поступово змінюється на краще. Справа не лише в інтернетспільноті, це загальна проблема нашого суспільства. Росіянам і американцям не треба доводити ні собі, ні іншим, що вони росіяни і американці, тому у них більше часу займатися іншими проблемами.

[slipa-ol.livejournal.com]

стосовно хуторянства в мережі і слабкого інтересу не маю що сказати - не задумувавсь.
читаю стрічку здебільшого залогінившись щоб зразу відкоментити те що вважаю за потрібне. але просто коментом означити свою присутність вважаю зайвим: пишу тільки тоді коли мене щось справді цікавить.

[ripnyk.livejournal.com]

ваш допис лише підтверджує мої давні здогадки про певну кореляцію між українською інтернет-активністю та рухом для обраних, яку деякі невігласи називають таким негарним словом як онанізм

[Василь Мельник (from livejournal.com)]

Тут слід враховувати ще й кількість інтернет аудиторії.
У Російській блогосфері в рази більша інет аудиторія, адже треба враховувати кількість населення РФ та російськомовної Білорусі, а також частину України та Казахстану.

[selfhiker.livejournal.com]

з моєї френд-стрічки більшість активних френдів пішли у фейсбук, рішде заглядаючи у жж.

[blessedthirteen.livejournal.com]

це суцільний дурдом.
не стосовно ЖЖ, а стосовно цікавості.
в мене зараз ремонт і робітники під час обіду теревенять, зайшла розмова про сільске господарство(а точніше за брак коштів що перескочило на сільске господарство), в одного з робітників є величезна земельна ділянка у області, йому кажуть - переїзди, тільки працюй і будеш заробляти гарні гроші, все ж таки ринок Київа це величезний фактор для цього.
на що він почав переліковувати і те не так і то не то, потім переключився на німців чогось мовляв вони беруть за безцінь в оренду і гребуть лопатою гроші й інші відмовки.
хоча у людини інтернет є, все є, але щось заважає взнавати нове, просто працювати й рухатись далі...
з іншого боку, в мене від колишнього власника залишилась чугунна ванна, я хотів її здати на брухт і ось сьогодні цей день настав і тут з'ясовується факт що водій мусоровозу' не буде нікуди її везти(ремарка, послуги мусорщика малою машиною коштують 400 грн.)і під'їхати ніяк і т.д. і т.п. корочше я плюнув і сказав викидуйте нахуй, ці кадри сором'ячись себе і своєї поведінки, б'ючи пятою у груди *андреїч мені похуй не надо* пішли і здали на пару з водієм цю ванну на брухт ы все швиденько дуже бистро під'їхалось і знеслось й інше.
це що взагалі??
це блять йобаний єкібазтус.
наїбалово за дріб'язок, при чому наїбалово себе, бо я їх послугами користуватись вже не буду, ремонт закінчу і все, у майбутньому я не бачу можливості з ними співпрацювати.
я, честно кажучи, не знаю як розв'язати сей клубок так щоб українці залишилось собою, тай здаєтся його неможливо розв'язати вже.

"Спостерігається якийсь дивний брак природної допитли

[pingback-bot.livejournal.com]

User higher_caps referenced to your post from "Спостерігається якийсь дивний брак природної допитливості в української публіки"*. Dобра ніч! (http://higher-caps.livejournal.com/1252730.html) saying: [...] * http://kerbasi.livejournal.com/128912.html [...]

Харашшо! )

[sergiy-shyshkin.livejournal.com]

Бачу, декого зачепило )
"На то соціуму дається інтелектуальна верства, щоб вона вдосконалювала себе і витягувала соціум" - сподобалось. Дякую )
А соціум, очевидно, час від часу треба витягувати за вуха.

[иван иванов (from livejournal.com)]

Українці то зомбі, на жаль, що тут неясно. З вигорілими вщент душами. Пост -голодоморна -травматична невиліковна нація. Нащо цікавитися чимсь або кимось, бути відвертим, відкритим, вдумливим, коли знаєш, що там, у опонента, така ж смертельна пустка в душі, і нічого немає, крім неї? Жалюгідна, зашугана, боягузлива душа, бо скривджена і зраджена сотні разів родичами, друзями, дружинами, дітьми, вчителями, державою, чільниками, профспілкою, письменниками, співаками. Ющенком нарешті.