Все ж таки відстаємо

[kerbasi]

Я вже колись писав, що вважаю, що суспільні процеси в Україні не випереджують російські, а навпаки відстають. Тобто наш Майдан (2004) – це російський 1991 рік. Російський розстріл червоно-коричневих у 1993-му це аналог альтернативній Верховній Раді в Українському домі у 2000-му, в результаті чого таки почалися якісь реформи. У нас безкровно вийшло тоді.

Зі мною завжди сперечаються, але мене це не переконує. За вікенд переслухав кілька передач по російській Радіо Свобода про громадські рухи, і ще більше переконався, що скоріш я маю рацію, ніж мої критики.

Отже, прихід до влади Путіна (2000) це в нас прихід до влади Януковича (2010). Справа навіть не у виборах і персоналіях, а у тому, коли перемагає ностальгійно-реставраційна тенденція у суспільстві. Російські протести проти монетизації пільг (2002) це наші теперішні протести соціальних паразитів за їхні пільги. Останні роки додали до російських трендів появу лідерів «нізвідки»: того ж Навального, ще якісь прізвища називають, я просто їх не запам’ятав. З’являються окремі протестні групи вже не лівого напрямку (за пільги!!!), а правого напрямку (за економічну свободу). Отже, у нас це також напевно, що попереду, якщо ми не хочемо зникнути, як нація. Оскільки наш Майдан зачепив значно більші шари суспільства, ніж спротив ГКЧП у серпні 1991-го у РФ, то цілком ймовірно, що дозрівання нашого суспільства прискориться, і поява лідерів та протестних груп не за пільги, а за працю з’являться не через 10-12 років після російських аналогів, а значно раніше.

Історичні паралелі, ясне діло, не бувають коректними, але тут йдеться власне не про них, а про певні етапи бурління-кипіння-відстоювання постсовітських суспільств.

Comments

[oranzhopa.livejournal.com]

суспільні процеси в Україні не випереджують російські, а навпаки відстають

Згоден.
Дивно якби було інакше, адже до Москви (а до революції до СПб і так само він був в авангарді українських процесів) були викачані найінтелектуальніші люди імперії, з України особливо.

Російський розстріл червоно-коричневих у 1993-му це аналог альтернативній Верховній Раді в Українському домі у 2000-му, в результаті чого таки почалися якісь реформи. У нас безкровно вийшло тоді

Не можу погодитися.
1) якщо 1993й був після 1991го, то і наш аналог 1993го не міг передувати нашому аналогу 1991го.
2) їхній 1993й мав на меті дочасні парламентські вибори, у нас таке було 2007го.
3) в них було силове протистояння і в нас у травні 2007го був конфлікт силових структур і наметове містечко противників перевиборів vs мітинги у березні-квітні 2007го прихильників перевиборів.

Все сходиться ІМХО.

Що ж до реформ, то економічні реформи в нас відбувалися, починаючи з 1990го тупо з певним (від кількох місяців до 3х років) відставанням від РФ і події лютого 2000го не були тут переломними.

[kerbasi.livejournal.com]

Здається, я плутаю: Український дім був 1999-го.

суспільний розвиток може робити петлі. Це не нормалізований граф.

[oranzhopa.livejournal.com]

Ні, не плутаєте: в Українському Домі розпочалась 5та сесія ВР 3го скликання - лютий 2000го.

Тобто перша сесія, що розпочалась після тріумфального вступу Кучми на другий термін.

Мені, окрім порівняння з РФ, іще до вподоби порівняння української політісторії з болгарською - це ще й оптимістично виглядає, бо передбачає що і ми евроінтегруємося :)
Тут - пояснення порівняння
http://tsvibak.livejournal.com/441073.html?thread=7051505#t7051505

[kerbasi.livejournal.com]

Я Болгарію також навожу як приклад, але зовсім інакше. Коли вони обрали повторно комуністів, комуністи привели до повного економічного краху, і соцілюзії у сусупільства випарилися. Ми мали таке розгалудження на президентських виборах 1999-го, але не використали. Обрали Кучму, а слід було Симоненка.

[oranzhopa.livejournal.com]

Даруйте, трохи порезонерствую.

1) у Болгарії екс-комуністи перемогли на парламентських виборах і, таким чином, сформували уряд. Проти них люди вийшли на вулицю і домоглися перевиборів парламенту.
А Президентом Болгарії увесь цей час був демократ.

2) на президентських виборах у Болгарії, як раз, екс-комуністи дуже добре виступали: 2002го Президентом обрано їхнього лідера Пирванова, а переобрався він на наступний термін 2007го перемігши вже в першому турі !

3) Симоненко ж, якби переміг 1999го, не мав би, імовірно, парламентської більшости і, таким чином, антиКПУшна пара випускалась би не тільки на вулиці, а й у залі ВР, внаслідок чого вуличні протести були б надто кволими.

Теоретично, Симоненко міг би ігнорувати ВР і скористатися конституційним повноваженням призначити в.о. премйера і так з незатвержденим урядом (і вертикалю глав адміністрацій) і жити.
Але саме Симоненко не міг піти на таке ігнорування ВР, оскільки скасування посади Президента і перехід до парламентської республіки було (і є) фішкою КПУ !!!

4) У Болгарії після приходу екс-комуністів рівень життя знизився, але ж у нас впродовж гіпотетичного пйатирічного терміну Симоненка рівень життя би зростав !
Чому?
Насамперед, тому що 2000го розпочався ріст цін на продукцію укрекспорту (на метал насамперед).
Окрім того після краху доткомів (а до цього азійської кризи) новим трендом інвестування стала Центральна і Східна Европа.
Тобто ті закономірності, котрі появилися в тому, що середньорічний ріст ВВП 2000-2004го становив рекордні для Европи 8,4% вони б і при Президенті Симоненку проявилися б.

5) той протестний потенціял, що проявився під час "України без Кучми" не міг би аналогічно проявитися проти Симоненка оскільки:
- там важливу роль грала СПУ, що при Симоненку була би у владі (і навіть сам Гонгадзе, можливо, на першому етапі)
- не було би касетного скандалу.

6) Ну,і останнє.
Симоненко не міг перемогти 1999го, оскільки не ставив перед собою такого завдання.
українські Презвибори`99 були битвою між Кучмою і Морозом.
Усі решта 11 кандидатів були технічним кандидатами від Кучми, Симоненко - головний серед них.
Ну, може стверджувати, що Костенко був технічним кандидатом не на 100% коректно, але той і здобув офіційно 2,2%.

[kerbasi.livejournal.com]

НМД Ви недооцінююте комунопсихоз КПУ та особисто Симоненка. Я впевнений, що він почав би перерозподіл на кшталт 90% податки на доходи, вищі за прожитковий мінімум (до речі, за Кравчука власне податок на зарплату вищу за 600 доларів на місяць і був 90%, кучма це скасував, але весь середній клас вже привчився до конвертів). Ну і націоналізація та інші червоні приколи. Тому крах би настав дуже скоро.

[oranzhopa.livejournal.com]

Я в п.3 пояснив: чому це малоймовірно.

Нагадаю: оподаткування, націоналізація, ітн регулюються законами, а не Указами Президента чи Постановами Кабміну.

[kerbasi.livejournal.com]

Розігнав би парламент, а військо та силовики його б підтримали. Я у 90-ті інколи був присутнім на п'янках з силовиками та військовими, їхні тодішні настрої в мене не викликали ілюзій.

[oranzhopa.livejournal.com]

Розумієте, для таких рішучих вчинків потрібно мати серйозні мотиви.
Це ж злочин, шляху назад не було би - після втрати влади він був би увйазнений до кінця життя або убитий.

Якщо виходити з того, що Симоненко - виразник інтересів певної бизнес-групи, то мотивів для таких дій в нього не було би.

Чи ви вважаєте, що Симоненко керується в житті ідеалістичними мотивами ?

[kerbasi.livejournal.com]

Тоді зашкалював дух реваншизму. А Симоненко як комаха не має ані мислення, ані духу, проте - рефлекси. А рефлекси комуністичні.

[strelok17.oneid.ru (from livejournal.com)]

вспомнил анекдот тех времён.
Приходят утром к Симоненко его замы и говорят: "Вы выиграли выборы. Теперь вы президент"
Тот хватается за голову: " И что же теперь делать?"