Совки - "діти різного віку"
Thursday, 26 July 2012 01:52 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiНавіяне дискусіями з приводу некоректних висловлювань українських відомих майстрів слова.
Совок – совковість. На мою думку, в інтернетних дискусіях ці поняття використовуються надмірно розширено. Я б обмежив «совковість» психологічними травмами, які завдавала людям совітська система. Хіба що додати хибні життєві стратегії та підходи до справ та праці, які були прищеплені людям за тодішньої аномальної системи, а тепер заважають людям пристосуватися до сучасності. Не більше. Багато людей отримали травми, але це не означає, що вони мусять їх нести як прапор, а за певних обставин – як індульгенцію. Так само і стосовно життєвих стратегій та звичок: за двадцять з гачком років можна напрацювати собі інші. Совковість – не тавро, совковості людина, здатна до самоаналізу та самовдосконалення може позбутися.
Окремі риси «совковості» можна знайти в людей з інших суспільств, які не мали ніколи ніякого стосунку до СРСР. Часто кажуть, що слово «хамство» немає перекладу на англійську мову. Насправді, має – rudeness. І воно, це іноземне хамство, розповзається тоді, коли починається кризу, у компанії або у суспільстві, коли послаблюють запобіжні механізми у вигляді суспільної нетерпимості до цього явища, виконання корпоративних політик та державних законів, тобто коли клієнту, корпоративному функціонеру та поліціянту стає не того, щоб займатися хамом. У нас така ситуація перманентна, тому й хамство здається вічним та невідворотно успадкованим або притаманним тільки пост-совітським народам. Так само і різні прояви мізогінії або національної пихи, часом навіть расизму в багатьох письменників. Такі вислови бувають і на «толерантному» Заході, але там людина, яка їх собі дозволяє, мусить миритися зі своїм маргінальним станом. Наші «совісті нації» верзуть дурниці не тему, що вони якісь особливі , суто локальні «совки», а тому що суспільство надто толерантне до таких проявів, тому «совість нації» нічим не ризикує, скоріш навпаки. І хто тут толерантний?
Насправді «совковість» характеризується інфантилізмом дорослих людей, які ніколи не знали свободи прийняття рішень, у тому числі й рішень відносно себе. Про це дуже давно написав есей російсько-французький письменник Дмітрій Савіцький:
http://dsavicky.narod.ru/texts/forcible.htm
От цим поняття «совковості», на мою думку, варто й обмежити. І в будь-якому разі, совковість може бути поясненням, але тільки поясненням і не більше, аж ніяк не виправданням.
Совок – совковість. На мою думку, в інтернетних дискусіях ці поняття використовуються надмірно розширено. Я б обмежив «совковість» психологічними травмами, які завдавала людям совітська система. Хіба що додати хибні життєві стратегії та підходи до справ та праці, які були прищеплені людям за тодішньої аномальної системи, а тепер заважають людям пристосуватися до сучасності. Не більше. Багато людей отримали травми, але це не означає, що вони мусять їх нести як прапор, а за певних обставин – як індульгенцію. Так само і стосовно життєвих стратегій та звичок: за двадцять з гачком років можна напрацювати собі інші. Совковість – не тавро, совковості людина, здатна до самоаналізу та самовдосконалення може позбутися.
Окремі риси «совковості» можна знайти в людей з інших суспільств, які не мали ніколи ніякого стосунку до СРСР. Часто кажуть, що слово «хамство» немає перекладу на англійську мову. Насправді, має – rudeness. І воно, це іноземне хамство, розповзається тоді, коли починається кризу, у компанії або у суспільстві, коли послаблюють запобіжні механізми у вигляді суспільної нетерпимості до цього явища, виконання корпоративних політик та державних законів, тобто коли клієнту, корпоративному функціонеру та поліціянту стає не того, щоб займатися хамом. У нас така ситуація перманентна, тому й хамство здається вічним та невідворотно успадкованим або притаманним тільки пост-совітським народам. Так само і різні прояви мізогінії або національної пихи, часом навіть расизму в багатьох письменників. Такі вислови бувають і на «толерантному» Заході, але там людина, яка їх собі дозволяє, мусить миритися зі своїм маргінальним станом. Наші «совісті нації» верзуть дурниці не тему, що вони якісь особливі , суто локальні «совки», а тому що суспільство надто толерантне до таких проявів, тому «совість нації» нічим не ризикує, скоріш навпаки. І хто тут толерантний?
Насправді «совковість» характеризується інфантилізмом дорослих людей, які ніколи не знали свободи прийняття рішень, у тому числі й рішень відносно себе. Про це дуже давно написав есей російсько-французький письменник Дмітрій Савіцький:
http://dsavicky.narod.ru/texts/forcible.htm
От цим поняття «совковості», на мою думку, варто й обмежити. І в будь-якому разі, совковість може бути поясненням, але тільки поясненням і не більше, аж ніяк не виправданням.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Re: А от Пєлєвін...
Date: Thursday, 26 July 2012 05:01 pm (UTC)Re: А от Пєлєвін...
Date: Thursday, 26 July 2012 05:36 pm (UTC)Re: А от Пєлєвін...
Date: Friday, 27 July 2012 07:45 am (UTC)Re: А от Пєлєвін...
Date: Friday, 27 July 2012 08:18 am (UTC)Розумієте, завжди той інтелігентський вишневий сад часом хтось доглядає і тих самих інтелігентів годує. Хтось і є той лох, ниций дрібний матеріаліст, який за все платить. У моєму власному житті було так, що поки батьки-інтеллігенти мріяли про велике та страждали від недосконалості світу, моє дитинство, а бабусі-пенсіонерки, що пережила Голодомор і окупацію, старість проходили у збиранні тої вишні та тяганні її на базар, стоянні там під сонцем та іншими приємностями. Вважайте це совковою травмою, але "мелкобуржуазная пошлость" мені миліша за інтелігентський пошук відповідей на "вечниє духовниє вопроси". Отже, інтелігентам - геть з посиденьок у вишневому саді, гайда на хліб заробляти!
Re: А от Пєлєвін...
Date: Friday, 27 July 2012 05:40 pm (UTC)Re: А от Пєлєвін...
Date: Friday, 27 July 2012 05:48 pm (UTC)Re: А от Пєлєвін...
Date: Friday, 27 July 2012 05:53 pm (UTC)<Пєлєвін> Мой трофей
Date: Friday, 27 July 2012 06:46 pm (UTC)«Эти эссе бывают совершенно разными – начиная от стилистически безупречного отчёта о последнем запое и кончая трагическим внутренним монологом человека, который слышит в шуме «мерседесов» и «тоет» путь ли не топот монгольской конницы.»
Re: А от Пєлєвін...
Date: Wednesday, 1 August 2012 08:29 am (UTC)Тим не менш для мене дрібнобуржуазність, якою наскрізь просякнута сучасна українська ментальність, є не меншою, а фактично й більшьою загрозою. Точніше так: оскільки паразитичні псевдо-інтелігентські погляди радянської епохи пішли разом із Союзом, дрібнобуржуазність зайняла їхнє місце як одна з найбільших загроз для майбутнього.
Чого бажає пересічний українець, най навіть "свідомий"? Дуже поширеною є мрія про тихеньке, солоденьке життя рантьє. Коли не треба вже працювати, напружуватися, а грошенята самі ллються до кишені. Як сказано в Реальній Конституції нашої країни, кожний українець має право на Тему: http://politiko.ua/blogpost75664
Звідси й кумедні погляди на життя, згідно яких будь яка розумна та нормальна людина мусить присвятити себе гонитві за баблом, бо інакше "...означає шукати пожерти як ходиш голодним. Решту часу не витрачати на те, щоб задумуватись, що жертимеш як зголоднієш. А вільний час, мабуть, витрачати на грабіж, крадіжку, пригноблення інших, або "вознєсеніє"-пияцтво." http://kerbasi.livejournal.com/148621.html?thread=3845261#t3845261
Звідси й очевидна для мене антиінтелектуальність сучасного українського соціуму. Бо якщо ти такий розумний, то покажи мені свої грошенята? Звідси й тотальний конформізм наших "кращих людей" нації на кшталт Скрипки. Бо якщо саме Бабло перемагає Зло, то чому має бути важливим, як саме воно тхне? Нація та наші природні права, державна мова і таке інше то, звичайно, важливе. Але є не треба робити з цього фєтіш, якщо це може зашкодити статкам, чи не так?
За моїми власними спостереженнями українці надто привязані до прагматичних, матеріальних речей. Хуторянство, "моя хата з краю" так само витікають з установки на "не треба абстракцій, давай но працювати!!!" Так саме як і ненависть одне до одного. Свого часу мене неприємно вразила лють, з якою мої знайомі, власники невеличкої PR-агенції відстоювали своє моральне право робити будь-що із своїми найманими працівниками. Вони просто оскаженіли, коли я натякнув, що не можна звільнити людину без попередження, що у працівника є якісь права.
До речі, корені фашизму також саме у дрібнобуржуазному середовищі.
Резюме. Пєлєвін нагадує нам про те, що критика радянської епохи часто-густо відбудвається з ідеологічних позицій, які викликають не меншу, якщо не більшу огиду. Зрубати вишневий садочок, можливо, і є необхідним кроком. Але ж давайте задаватимемося й іншими питаннями. Наприклад, чи не було б краще не рубати вишні під корінь, а розвішати на них росіян та жидів? Чи не було б саме оце дійсно українським вчинком, який не на словах, а на ділі продемонстрував нашу відразу до совка та інших огидних проявів злочинного радянського режиму?
Re: А от Пєлєвін...
Date: Wednesday, 1 August 2012 10:42 am (UTC)В цілому я згідний з тим, що Ви написали. Тільки, як завжди, питаннях в термінах. Українське суспільство ще не настільки структуроване, щоб в ньому були чіткі класи. Тому, коли Ви вживаєте "дрібний буржуа", я бачу аж ніяк не українця в Україні. Те, що Ви описуєте, це я називаю тимчамсовим ярликом "жлобйо". При тому, що вони заробляють на життя у сферах, подібних для дрібного буржуа, не мусить вводити в оману. Їхній головний актив - це якийсь родич, якому привили комплекс та разводять на бабки, або який є постачальником "теми", або прикриває діяльність з державної посади від податкової та контролерів. Цієюю діяльністю займаються не тому, що здібні та шукали ресурс на свій стиль життя, а тому що на них впав ресурс, і його почали використовувати, на що додумалися, а частіше, що з сусіда змавпували. Тому в нас такий вкрай низький рівень якості всіх товарів та послуг. Це жлобйо стане буржуа, коли під їхнім добробутом з'явиться буржуазна економічна основа, а наразі ця основа - кланові зв'язки. До того ж, майже завжди сам наш недобуржуа нічого на собі не має, бо всі актива навішані на бідних лохів-родичів або пільговиків, з яких не стягнеш, сам при цьому часто має липову інвалідність та не цурається копійчаної державної пенсії.
Ця верства є продовденням абсолютно аналогічної верстви совітського суспільства. Вона мені бридка, але це ніяк не міняло мого ставлення до інтелігентів. Принаймні, у жлобйя дуже рідкі історії, коли вони нехтують своїми дітьми. Інтелігенція ж завжди приносить своїх дітей у жертву. Сорокінське оповідання "Настя" класно зображує інтелігентське середовище, яке подає гостям свою ж власну запечену доньку на її шестнадцятиріччя. Особливо, натуральні їхні застольні патякання при цьому. Не знаю, що мав на увазі Сорокін, але сутність совітської інтелігенції зображена чітко.
Re: А от Пєлєвін...
Date: Saturday, 4 August 2012 08:04 pm (UTC)Дивує і те, що Ви використовуєте саме сорокінський текст як іллюстрацію своєї контраверсійної думки. Наскільки я памятаю інтервью із самим автором, він послідовно (і дуже успішно!) робить один і той фокус: деконструкцію та знецінення певних дискурсів, що мають виразні стилістичні ознаки. Тобто бере характерний стиль, що асоціюється із певними цінностями - "толстовщіну", наприклад, - і за допомогою цього знайомого всім стилю описує щось абсолютно несумісне із цими цінностями. Запікання живцем дівчини, наприклад. До інтелігенції це має таке саме відношення, як новорчіні мюзікли за мотивами Гоголя - із Ступкою, Ані Лорак та іншими зіроньками, - до реального українського села 18-го сторіччя.
До речі, картини побуту російської інтелігенції за будь-яких обставин навряд чи можна розглядати як релєвантні для інтелігенції радянської. Не кажучи вже про суттєву різницю між технічною-"фізичною" та гуманітарною-"ліричною", яка за СРСР, здається, була набагато глибше, аніж за цісаря.
Так от, щодо Вашого коментаря :-))
Я пропоную обговорювати не політекономіку українського суспільства, а його соціальну психологію, модель світу, яка інстальована в свідомість значної кількості (мо навіть переважної більшості) наших співвітчизників. Точніше не просто співвітчизників, а саме людей, які ідентифікують себе як українці. Навіть не з мого чи чиєгось власного досвіду, а згідно спеціальних досліджень, ця модель налічує лише дві Справжні Цінності - Статки та Статус. В чому, виявляється, ми всі найбільш подібні до двох націй - росіян та ізраільтян.
Решта нібито популярних фєтішей - Національна Гідність, Творчість, Справжнє Кохання, Родинні Стосунки, Служіння Людям, врешті-решт, - на практиці не більш ніж бантики. Показовою в цьому плані є дискусія у Вашому блозі щодо Олега Скрипки. Теза про "а що хочете, він же ж в Москві заробляє" виявилась достатньо сильним аргументом для багатьох дискутантів. Та й за моїм власним досвідом можливість заробити нехарактерно велику копійчину вважається надто цінним шансом, щоб пожертвувати ним заради моральних принципів і т.і.
Показовою, як на мене, був і цей обмін думками: http://kerbasi.livejournal.com/148621.html?thread=3845261#t3845261 Нічого, окрім Бабла та Боротьби за нього ця пані, виходить, не може собі уявити. Ані творчості, ані Служіння, ані, врешті-решт (ми ж бо нащадки козаків!) Гострих Відчуттів. "Ми люди бідні, нам аби гроші..."
Якщо вже, до речі, ми згадали Європейські Цінності, то для мене основна гіпотеза стосовно позірної європейськості національно-свідомої частини укр. соціуму виглядає так: це ще один елемент нашого національного карго-культу. Люди нерозвинуті зазвичай тягнуться та мавпують речі, що здаються їм статусними: дорогі авто, костюми Бріоні, "елітне житло" з червоної цегли з вікнами на смітник. Совок це не круто, ні. А от Європа, Штати, це таки да!
Я вважаю, що для переважної більшості націонал-схвильованих співгромадян європейський вибір, лібералізм та вороже ставлення до радянської епохи всього лише поза, спосіб самоідентифікації: "Я не такая, я жду трамвая!" Не треба багато часу та зусиль, щоб вони почали вести себе всупереч своїм власним деклараціям. От як, наприклад, Ваша френдесса: http://kampfflieger.livejournal.com/717421.html?thread=7645549#t7645549 Це та сама людина, яка вважає себе морально вищою за "Совок" і "совків" Тому що українка. :)
Re: А от Пєлєвін...
Date: Sunday, 5 August 2012 06:37 am (UTC)http://kerbasi.livejournal.com/106093.html
Мої узагальнення перевірені багаторічною практикою, вони чудово працюють, допомогають орієнтуватися у середовищі. Якщо стосовно когось вони не справедливі, наслідків же ніяких, крім образи після читання мого допису. З іншого боку, доросла людина за замовченням повинна мати якогось стрижня самооцінки, щоб випадково знайдений допис не збивав з колії. Розумієте, є такі речі, які я "не забуду, не прощу".
Срокін: інтелігенція і є знеціненням дискурсів. Толстой і Достоєвський перетворені на Толстоєвського.)
"Та пані": Ви її читаєте епізодично, тому не зрозуміли її "пойнт". В неї в усіх вадах українців винні зовнішні сили (на 99% - москалі, решта - імперіалізм інших держав, глобалізм і т.д.). Щоб поганого не чинили українці - це тому, що їх скількись там століть "били, вбивали, на чужину гнали". В більш м'якій, але більш виразній, краще артикульованій формі те ж саме висловлюють також інші учасники. Для них не заробіток у Москві - поважна причина, а для них Скрипка - свій хлопець, тому вони як завгодно прогинатимуть здоровий глузд, щоб його виправдати. Це не тільки їм притаманно, на це хворіє все українство. Оскільки головний атрибут українства - зовнішні фольклорні форми - знаходиться в руках влади (он вчора Азарів у вишиванці по Пирогово дефілював), то "адвокатщина" українців завжди їх приводить до прислужування владі, тобто фактично окупантам або маріонеткам окупантів.
Їх можна зрозуміти, бо в соціумі практично немає нічого і нікого, на що/кого б спертися. Не має білої дупи оленя-вожака, на яку орієнтуватися під час бігу. У нашому випадку це дупа червона, в шароварах. От в результаті і будь-яку дупу цілують, достатньо спритну, щоб себе запропонувати.
Європейській вибір: тут і коментувати немає чого. Найбільш стоять за європейський вибір люди, які одночасно є антисемітами, расистами, мізогінами, гомофобами, противниками приватної власності і капіталізму, противниками представницької демократії і т.д. Це просто український варіант совкової максими, що демократія дорівнює сотні сортів ковбаси і німецькій зарплатні.
Re: А от Пєлєвін...
Date: Sunday, 5 August 2012 06:49 am (UTC)Re: А от Пєлєвін...
Date: Sunday, 5 August 2012 07:24 am (UTC)Re: А от Пєлєвін...
Date: Saturday, 4 August 2012 08:04 pm (UTC)Тому, до речі, я не дуже вірю в те, що "Це жлобйо стане буржуа, коли під їхнім добробутом з'явиться буржуазна економічна основа" Економічна основа не зявиться за відсутності відповідних цінностей. А це не культ Грошей та Понтів сам по собі.
Re: А от Пєлєвін...
Date: Saturday, 4 August 2012 09:17 pm (UTC)Сучасне українство замішано на комплексах - це очевидно, якщо дивитися відсторонено.
Як "жлобйо" перетвориться на "буржуа". Не будемо викликати духів Маркса-Енгельса-Леніна, але банальні повсякденні спостереження (я знаю, що Ви визнаєте тільки науку, але власне наука персонажа Кербасі цікавить менш за все) свідчать, що дуже багато виправляється з переходом на інший рівень заможності. Я це спостерігає вже півтора десятиліття по роботі. Йдеться не про побутлві звички, а про прийняття елементарних рішень з культури виробництва, експлуатаційної культури, або стратегічних рішень з модернізації виробництв. Цінності багато важать, але на безгрошів'ї їх просувають тільки інтелектуали, до того ж самі, зазвичай, не дуже переконливо виглядають.
Решта відповідей пізніше.
Ви прочитали власне есей Пєлєвіна?
Date: Friday, 27 July 2012 06:47 pm (UTC)Цей текст насправді багато має чого бачити з дописом Кербасі про інфантилізм совку, тому що оплакується «нефункциональный психический этаж, …дополнительное пространство сознания себя и мира… совков, поглощённых переживанием своей тайной свободы в тёмных аллеях вишневого сада». Тут гадки не мається, звідки що береться у матеріальному плані, у плані природи влади та створення власного життєвого середовища, ну точно, як у дітей, для яких їхнім всесвітом та джерелом великого щастя чи горя є власна мама і вони ще зовсім ніяк не торкаються «реального» світу безпосередньо. Я б могла навести цікаву цитату Маріо Варгаса Йоси про павутиння та лабіринти дискурсів, які заміняють життя, але не хочу писати тут занадто довго, я і так вже зловживаю гостинністю Кербасі, як мені здається.
Щодо русскої трактовки капіталізму від комсомольців на швидких дорогих машинах, то це справді дуже болюча тема, яка притягнута до контексту тієї зміни феодального ладу на капіталістичний з ідеологіями кожного хоч і сучасно, але досить некоректно, тому що насправді якісних змін поки ще не відбулося на просторі екс-рос.імперії.
Автор не хоче назад у совок, який витворив ту ілюзорну, майже галюцінаційну, надбудову "Совецкий мир был настолько подчёркнуто абсурден и продуманно нелеп, что принять его за окончательную реальность было невозможно даже для пациента психиатрической клиники". Але й сучасне "безобразие" не понукає совков до дії "Он (совок) с брезгливым недоверием взирает на суету лежащего за окном мира, не хочет становиться его частью". Так чого ж він хоче? Ну невже не інфантильна позиція "мама, роди меня обратно"?
Re: Ви прочитали власне есей Пєлєвіна?
Date: Friday, 27 July 2012 07:10 pm (UTC)Re: Ви прочитали власне есей Пєлєвіна?
Date: Friday, 27 July 2012 08:14 pm (UTC)Мене засмучує, що як я вилізу з своїми довгими коментарями, у тебе зменшується коментаторів, яких мені дуже цікаво читати. Не знаю, чи не лізу я вже занадто безапеляційно. Може мені посидіти десь збоку та мовчечки почитати, як ти вважаєш?
Re: Ви прочитали власне есей Пєлєвіна?
Date: Saturday, 28 July 2012 06:41 am (UTC)