Совки - "діти різного віку"

[kerbasi]

Навіяне дискусіями з приводу некоректних висловлювань українських відомих майстрів слова.

Совок – совковість. На мою думку, в інтернетних дискусіях ці поняття використовуються надмірно розширено. Я б обмежив «совковість» психологічними травмами, які завдавала людям совітська система. Хіба що додати хибні життєві стратегії та підходи до справ та праці, які були прищеплені людям за тодішньої аномальної системи, а тепер заважають людям пристосуватися до сучасності. Не більше. Багато людей отримали травми, але це не означає, що вони мусять їх нести як прапор, а за певних обставин – як індульгенцію. Так само і стосовно життєвих стратегій та звичок: за двадцять з гачком років можна напрацювати собі інші. Совковість – не тавро, совковості людина, здатна до самоаналізу та самовдосконалення може позбутися.

Окремі риси «совковості» можна знайти в людей з інших суспільств, які не мали ніколи ніякого стосунку до СРСР. Часто кажуть, що слово «хамство» немає перекладу на англійську мову. Насправді, має – rudeness. І воно, це іноземне хамство, розповзається тоді, коли починається кризу, у компанії або у суспільстві, коли послаблюють запобіжні механізми у вигляді суспільної нетерпимості до цього явища, виконання корпоративних політик та державних законів, тобто коли клієнту, корпоративному функціонеру та поліціянту стає не того, щоб займатися хамом. У нас така ситуація перманентна, тому й хамство здається вічним та невідворотно успадкованим або притаманним тільки пост-совітським народам. Так само і різні прояви мізогінії або національної пихи, часом навіть расизму в багатьох письменників. Такі вислови бувають і на «толерантному» Заході, але там людина, яка їх собі дозволяє, мусить миритися зі своїм маргінальним станом. Наші «совісті нації» верзуть дурниці не тему, що вони якісь особливі , суто локальні «совки», а тому що суспільство надто толерантне до таких проявів, тому «совість нації» нічим не ризикує, скоріш навпаки. І хто тут толерантний?

Насправді «совковість» характеризується інфантилізмом дорослих людей, які ніколи не знали свободи прийняття рішень, у тому числі й рішень відносно себе. Про це дуже давно написав есей російсько-французький письменник Дмітрій Савіцький:
http://dsavicky.narod.ru/texts/forcible.htm

От цим поняття «совковості», на мою думку, варто й обмежити. І в будь-якому разі, совковість може бути поясненням, але тільки поясненням і не більше, аж ніяк не виправданням.

Comments

привита батьками культура

[kerbasi.livejournal.com]

Перед очима стоїть картинка: стара баба дає онуку оберіг, опалений пожежою Києва після взяття ханом Батиєм, який їй дістався він її мами, а той - від бабки, і так далі аж до стародавності. Дід почухав потилицю і поліз до таємного льоху по стародавню шаблю з дивовижними візерунками і незрозумілими письменами. А окук дивиться у далечінь бачить свої майбутні перемоги, і крізь товщу століть проступають обриси майбутньої щасливої України.

Але ж ми, Чіто, життя живемо, а не кино знімаємо. Якось інакше свідомість формується у сучасному світі.

Re: привита батьками культура

[chita-i.livejournal.com]

Та вже вибачай за "кіношні ефекти" (то в тебе перед очима стоїть, я такого не казала), але тільки хочу сказати, що треба вийти з звичного середовища (ну там поїхать край очі, як я) і прожити десь пів життя щоб зрозуміти, що забрав з собою набагато більше ніж підозрював в тебе є. Також звучить непростимо пафосно, але що я можу робити. ) Без контрасту того не видно.