Наступ на наступаючих

[kerbasi]

Торік пізно згадав, але от зараз самий час.

Originally posted by kerbasi at Наступ на наступаючих

Кілька років тому на іншому ресурсі я ініціював дискусію, на що можна замінити формулу "с наступающим", бо начебто українське "з наступаючим" чи якись інші варіанти на зразок "з прийдешнім" мені здаються штучними.

Найбільше мені сподобалася відповідь одного з учасників, що я її аж зберіг:

"Стосовно цієї конкретної формули "с наступающім..." – щось мені здається, що проблеми тут просто нема.
Адже не обов'язково множити сутності й до 24.00 31-го говорити одне, а з 00.00 1-го – інше.
Можна і до, й після говорити просто – "З Новим роком!"
Не забувайте, що московський язик має схильність до бюрократичності, мені здається, що тут якраз той випадок – "с наступающім, с наступівшім..."
Вони ж і так говорять – "с наступівшім". А для чого воно, хіба нормальній людині й так не ясно? Чи не краще додати якісь людські слова, від душі"?

Зараз вже пізно, я чомусь не згадав раніше, а наступного року у грудні слід провести піари-флешмоби з пропагуванням відмови від калькування формул царського та совітського канцеляриту.

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Я зізнаюся: святкую Новий рік, а не Різдво Світла Дажбожого 21-22 грудня. Хоч при совєтах святкував НР дуже рідко і завжди невдало. Ба більше - на НР їм салат олів'є, він же "кремлівська салата"! Жінка дуже добрий робить, не такий, як при совєтах був. Без ковбаси, з курятиною. Великий тазик. І оселедець під шубою. Мм. Це в нас традиційні новорічні страви. А Різдво Світла Дажбожого, мабуть, треба зустрічати з пісною кутею. Це зупиняє.

[kerbasi.livejournal.com]

Нічого не знаю про Різдво Світла Дажбожого. Я святкую китайський новий рік.
А на європейський новий рік в мене тільки пляшка "Вдови Кліко" та трохи червоної ікри (на справжній кав'яр ще не заробляю, навіть на раз на рік витратитися рука не підіймається). Совітські страви не люблю з дитинства. Не через ідеологію - просто не лізло ніколи, навіть коли щиро пишався, що мене прийняли серед перших до піонерів. Може, колись у ранньому дитинстві надто настирливо годували, може, щось інше, про що я забув.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

На одній моїй роботі була дама, що мала дочку на виданні. І на всі мої промахи, невдачі - наприклад, розіллю чай - у неї була стереотипна фраза-реакція: "Жєніцца вам нада, Льоня". "На моєй дочєрі" не договорювала, але це відверто читалося... Я ненавидів салатолів'є, поки не оженився, й не покуштував, який він може бути. І тут має йти фраза моєї колишньої співробітниці. :)
Утім, на китайський Новий рік треба їсти не салатолів'є, а довго варене в чаї яйце, або локшину, або жменьку рису... З рисовою ж горілочкою.

[kerbasi.livejournal.com]

та я вже не молодий дядька, тому і "Олів*є", і "Мімозу", і "Шубу", і "Пікантний" вже куштував. Я у дитинстві та ранній юності майже нічого не їв, а потім якось всього напробувався, від чого раніше відвертало. Але асоціацій особливо теплих з совітською кухнею не маю, тому що вона просто для мене нічого не значить - ну їв щось і їв, без пафосу. От від бабусиного "Наполеону" не відмовився б, але вона вже давно, як нічого більше не спече, а в інших щось не те виходить...
Для мене гастрономічне життя вже у новітню добу почалося, тому й смакові прив*язаності маю до пізнішого шару смаколиків, ніж совітська гастрономія.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

А для мене олів'є входить у набір постсовєцьких смаколиків, бо при совєтах я його не їв. Їв тільки "Лікарську" ковбасу, смажену картоплю та "страви" з їдальні. А "Наполеон" люблю, так. Від різдвяної куті мені болить живіт, тому я вільнодумець. :)