Прошу пробачення

[kerbasi]

...в радіостанції "Німецька хвиля" за допис, написаний лише по поверхових враженнях, а також перед блогерами, які встигли його прочитати.
Помилковий пост видалений.

Comments

Re: До речі

[kerbasi.livejournal.com]

Це така професія, що може бути, як творчістю, так і ремісництвом. На жаль, перших геть нема більше, здіється, з нашого народу, а других - якісних нема.

Re: До речі

[candrika.livejournal.com]

ви маєте на увазі журналізм? чи менеджмент конкурсів? :) бо для другого в принципі не обов'язково бути першим. мені здається для другого достатньо би було навіть бути нормальною читаючою людиною з інтелектом трохи вище середнього рівня, але і то ненабагато, але із здоровим розумінням того, як "робиться", а як "не робиться".

про журналізм - не знаю, я не читаю українські змі, тому нічого не можу сказати, мабуть ви маєте рацію, хоч не виключаю, що десь може якісь поодинокі динозаври ще і збереглися - їх трохи було тут в жж колись...

пам'ятаєте, була тут колись дискусія про Кривенка - так от, він був генієм цієї справи - в нього то було і мистецтвом, і виконанням (мабуть тим, що ви називаєте ремісництвом), та ще й з даром менеджменту і харизмою :).

Re: До речі

[kerbasi.livejournal.com]

Журналістику. Хай там як, а у даному випадку конкурс є похідним журналістики.

Совітська система сприяла появі самоуків. Тепер життя більш вільне, відкрите, начебто силоміць неординарних людей у нішу не загоняє, але й нічого для належного навчання та практики не існує, як і орієнтири та позитивні персональні історії успіху, на які міг би спиратися початківець, просто відсутні.

Re: До речі

[candrika.livejournal.com]

Цікаво, я про це таким чином не думала - я якраз на зламі тої системи росла і вчилися, і до геніальних самоуків (кілька таких знала) ніяк не належу, тобто ті провалля в освіті і частково самоосвіті які залишилися після ранньо-постсовіцького уні намагалася заповнювати своїми postgraduate studies на заході. Там виявилося, що американська модель системи освіти має масу своїх проблем, і мені просто пощастило практично випадково пропасти в університет, де був викладач котрий виявився одним з небагатьох геніїв тій вузькій сфері, яка, як виявилося, була моєю. Мені часто навіть аж ніби незручно, що такий мій геніальних керівник тратить свій час (та ще й останні його роки) на таку не-геніальну студентку, ну, але його ніхто в принципі не примушував.

В нас, мені здавалося, в той переломний час щось непогане ніби давала могилянка - я часто чуюся неуком в плані ерудиції порівняно з цими могилянськими гуманітаріями, але не маю можливості відслідковувати і якось ширше спостерігати результати тої могилянської гуманітарної освіти... Ну і в будь- якому випадку це теоретична освіта, а що було з практичним - то інше питання...

Але разом з тим тут, мені здається питання ширше ніж просто "наука" (навіть наука в широкому сенсі як професійне навчання чи просто освіта), йдеться про ставлення до праці (своєї праці), якусь професійну гордість і гідність - я не знаю, чи це діло взагалі якось можна отримати через навчання і освіту, чи це з категорії того, що або є, або нема - тобто інтуїтивне відчуття порядності і непорядності в роботі, про яке я в попередньому коменті згадувала. Мабуть це можна грубо назвати словом "професіоналізм", чи може якоюсь професійної етикою, яка власне не дає "схалявити" хоч би там, де це важливо.

Я бачу досить багато халявщиків тут на заході в своїй професійний сфері - може це в мене такий перехідний вид діяльності яким займаються в основному все ще студенти, або вічні студенти або просто лузери, ну і система така, що якщо схалявиш, то тобі в принципі нічого за то не буде, крім того так виходить, що насправді багато що від тебе не залежить, і часом робота побудована і задана так, що її в принципі нереально зробити правильно за той час, який на неї відведено, тобто тоді робиш якісь компроміси щодо якості. Але є розуміння того, ще це моя робота, і я маю її зробити настільки добре, наскільки це дозволять обставини, бо ж мені за це платять. Не зробити, або схалявити - значить обдурити того, хто мені заплатив, навіть якщо оплата не є безпосередньою від того, хто отримав результати моєї праці до мене.

Ну то от, я не знаю, наскільки оце "не вкради" перекладене на "не халяв, бо ж тобі заплатили" взагалі можна пояснити освітою, системою, і тд...

?

Re: До речі

[kerbasi.livejournal.com]

Я не про освіту. Тодішнє життя не давало багато можливостей для самореалізації, крім зануритися у професійну сферу або якесь доступне, дозволене хоббі.Зараз важко собі уявити, що комусь могло бракувати однієї окремої книжки, а розшукати її вдалося на мові Х, і людина вчить мову Х тільки заради вдосконалення своїх знань у певній сфері. Зараз з інформацією значно краще, зі свободою вибору також, але можливостей себе застосувати - катма та й не варті вони, бо гроші обертаються лише у кількох сферах, які не пов*язані з професійною діяльністю.
Халявщиків на Заході дійсно багато, і стає більше - я це по своїй роботі бачу. Це окрема велика тема розбирати причини.

Re: До речі

[candrika.livejournal.com]

тепер зрозуміла. мені трохи бракує досвіду - я надто пізно народилася, але головою розумію, про що йдеться.
я аж тепер здається зрозуміла краще перед-попередній кометар про творчість і ремісництво

що в якомусь сенсі робота як творчість (чи мистецтво, "штука") - не зважаючи на те, чи то професія, чи хоббі - це коли є дар і разом з тим passion, і вони є таким драйвом, завдяки якому власне нема жодих меж і жодних перешкод вдосконаленню і дійсно майстерній роботі, і досягнення щораз вищого чи ширшого опанування, і разом з тим творчого розвязання проблем - щось таке...

робота як ремісництво, це коли робиться вона правильно, і добре, але в принципі безпристрасно - щось типу протестантської етики (маєтьбся на увазі як міф чи кліше, а не точне застосування ідеї :) ) - тобто є професійність, і є якісний результат, але нема при тому особливого польоту - ви здається щось подібне колись давно описували про свою роботу - не такими словами, але з якимось таким настроєм.

наша ситуація - це коли нема робочої дисципліни - ні продиктованої любов'ю до мистецтва своєї роботи, ні професійною етикою (норма якості) доброго ремісника.

щось таке?

Re: До речі

[kerbasi.livejournal.com]

Десь так.)
Додам, що не всі роботи самі по собі творчі. Чимало таких, де слід просто виконувати процедуру або набір рухів. Втім, журналістика, з которої почали обговорення, точно дає достатньо простору для творчості.
За совка також одиниці переходили межу між ремісництвом та мистецтвом, але тоді принаймні достатньо часто вони ставали позитивними історіями успіху. Зараз позитивних історій успіху немає взагалі. А це багато чого пояснює, чому в теперішніх кадрів бракує мотивації до самовдосконалення, чому всі такі поверхові, чому немає свіжих ідей, лідерів тощо.

Re: До речі

[candrika.livejournal.com]

ну нарешті, приблизно співпало :)

перепрошую, що так дотошно пере-мірковую, але це одна з моїх passions (не можу підібрати доброго українського відповідника, пристрасть то трохи не те) - намагатися якомога точніше зрозуміти, що саме має на увазі інша людина. ну а як ще точніше зрозумієш, ніж як через спроби перекласти на свій досвід і свою мову?

сподіваюся, ви не проти цих моїх вияснювань - мені дійсно деякі речі трохи прояснилися в результаті. :)

Re: До речі

[kerbasi.livejournal.com]

Я не проти. Тільки в розумних межах, бо якщо кожна відповідь потребує зусиль, як статтю написати, то ЖЖ перетворюється на не менш енерговитратне заняття, як основна робота, а я цього намагаюся уникати.