Скільки платять інженерам або чому я не заздрю молодим

[kerbasi]

В моїх попередніх дописах дискусії отримали оффтопне продовження. Я б хотів окремо звернутися до порушених оффтопних питань.

1. Зарплата інженерів.

(про ай-ті та телекомунікації не йдеться!!!)

Зарплати низькі на великих підприємствах. Особливо низькі в ремонтних службах. Там дійсно півтори-дві тисячі не більше. Але це зникаючий вид, оскільки все більше ремонтних та профілактичних функцій віддається стороннім організаціям. В саміх цих фірмах зарплати значно вищі, 8-10 тисяч - легко.

Більше заробляють головні фахівці експлуатаційної сфери (головний механік, КВПівець (кіповец) і т.д.). Навіть на вбогому підприємстві це ніяк не менше "десятки", а на успішних підприємствах з новим обладнанням і "двадцятка", не менше.

Конструктори. Це найбільш дефіцитний товар на ринку праці. Здебільшого старі за віком та низької кваліфікації заробляють саме 4-5 тисяч на вбогих підприємствах. Там, де дійсно щось проектують, а не вирішують завдання, як реалізувати схему 50-х років, якщо виробники всіх складових давно закрилися, і при цьому не перемалювати жодного кріплення та дірочки, там платять і десять, і двадцять, і тридцять тисяч. Здебільшого це в відносно невеликих інженірингових фірмах.

З інженерами виробничих дільниць, майстрами (чомусь це слово не дуже популярне тепер) я рідко маю справи, тому про їхні зарплати маю приблизне уявлення.

Є ще такий момент. На якомусь оліє-екстракційному заводі або на фармацевтичній фабриці можна заробити більше, ніж у важкій промисловості. Інженерів на цих підприємствах менше, це експлуатаційники, але вони потрібні високої кваліфікації, бо замінити їх немає ким (вони по одному на функції, а не цілими відділами), а поломка - мільйони втрат при непреривному циклі виробництва. І гроші в цих галузях є.

Найбільша біда в тому, що якщо ремонтника та експлуатаційника, навіть майстра можна підготувати на практиці, конструктор потребує сучасної освіти та практики на нових зразках та з новими підходами. З цим у нас дуже погано. Тому їм готові багато платити на підприємствах, де дійсно щось проектують, бо їх мало, і щороку стає менше. І не тільки через вік. Якщо з*являються талановиті молоді люди, вони мають тенденцію до переходу в різні ремонтно-монтажні фірми, де отримують значно більшу оплату, але на цьому їхньому розвитку як саме конструктора - кінець. їх відсутність безпосередньо на підприємствах - виробниках обладнання та в конструкторських бюро обмежує можливості цих підприємств аж до повного виведення їх з ринку.

Є ще одна важлива категорія інженерів. Це інженер-продавець техніки, sales engineer англійською. Для нас це нова професія, тому що завжди інженер і фахівець зі збуту були різними посадами на підприємствах. Сам збут був врегульований, тому власне продавати техніку за її особливими конкурентними властивостями не було потреби. На Заході інженери-продавці складають значну частку кадрів з технічною освітою. В Україні є дві головні проблеми з такими кадрами. По-перше, в нас важко знайти людей, які мали б пристойний рівень технічних знань і при тому навички продавця. Але навіть не це найгірше. Не кожного інженера можна навчити людській комунікації, але багатьох можливо. Голове - друга проблема. Ця робота дуже брудна. Корупція серед покупців така, що ніякого успіху, який базується тільки на знанні продукції, вмінні пропонувати технічні рішення, ефективно спілкуватися з різними службами підприємства-клієнта, не може бути. Інженери підприємств лобіюють будь-яку лажу, аби їм приплачували, вони саботують будь-яке рішення аж до знищення техніки з імітацією гарантійного випадку, якщо не отримали неформальної винагороди від продавця. Відділи закупівель закуплять навіть мотузку для білизни замість електричного дроту - і що найбільш прикро: їм нічого за це не буде. Власники вже давно зрозуміли, що втратили контроль за цією сферою своїх підприємств, тому погодилися, що певна кількість грошей буде вкрадена, можливостей - втрачена, головне  - щоб самім на Бентлі вистачало, а все решта - та краще не чіпати систему, що працює.

Інженери-продавці достатньо складної техніки, що потребує знань не тільки самї техніки, але й рішень, зазвичай очікують від 8 тисяч грн. Часто розраховують на відсоток. Найуспішніші, хто подолав гидливість та навчився працювати зі сволотою заробляють десятки тисяч гривень.

2. Чому я написав, що не хотів би зараз бути молодим. Власне сказане вище й пояснює. Хочеться заробляти чесно і своєю головою. Найбільші гроші - конструктор або інженер-продавець. До першого - немає де вчитися, де практикуватися, де напрацьовувати досвід. завдань, взагалі, у вітчизняній промисловості немає гідних. Друге - так само чинник освіти, а головне - плавати не просто у лайні, а ще й з підступними хижаками, з незрівняною ницістю й аморальністю. Це я про інженерні сфери, але в інших практично так само.

Я починав у "буремні 90-ті", але я отримав освіту, хай і не найкращу, але без хабарів. У час великих зрушень стара система руйнувалася, але й нового створювалося достатньо, що я зміг туди застрибнути. А зараз, коли все стабільно (улюблене слово негідників), вже й ніяк не обійдеш моря фекалій.

Comments

[fatracoon.livejournal.com]

Шановний Керван-баші, тема що піднята Вами - дуже цікава й ви її, у принципі, доволі непогано описали.Все так. але мушу сказати лиш те, що у СРСР було дуже мало нормальних проектних НІІ, що видавали нормальний продукт. В одному з них я встиг попрацювати - це КБ Антонова, т.зв. КМЗ. От де була справді цікава й творча атмосфера. Але я бачив десь із десяток інших НІІ та КБ при заводах й мушу Вам сказати, що та маса народу що там була - мала б бути не переполовинена - а на 9/10 викинута на смітник - бо дєкрєтчіци, шабашнікі, доставали, актів, прєдпєнсіонний возраст (в поганому смислі цього слова) - вішалися на шию декільком розумним людям. Ще не треба забувати приниження у вигляді пасиланія на аващібазу, або на підшефне будівництво, або колгосп . Фактично, у тому вигляді про який зараз голосять совкодрочєри, радянської інженерної системи - не існувало - були острівці унікальних розробок у морі сірого неробського лайна. Те що ми маємо зараз - заклалося у 70-80 роки - згадайте, як відносилися тоді до інженерів - як до дуриків. На час мого вступу у КПІ конкурс на мою спеціальність був аж 0.8 чоловік на місце. зате в наргосп - 14,медичний - 23. істфак КДУ - 18, та романо-германське відділення того ж КДУ - 27 чоловік на місце. Це 1984 оце справжнє місце ТОДІ інженера . Ми просто зараз пожинаємо ту ситуацію.

Спасибі Вам.

[ak-possum.livejournal.com]

9/10 выкинуть на свалку? Так выкидывайте на свалку весь мир - всегда и везде 9/10 - это фон, вернее, питательная социальная среда, всегда работу будут тянуть 1/10. Но. Не будет этих 9/10 - не будет и 1/10, что мы и наблюдаем. Так что при всех своих особенностях (вы вон до сих пор на овощебазу обижаетесь)), советская инженерная система - существовала. А сейчас системы - нет. Есть несвязанные островки, эволюция на каждом из которых идет очень прихотливо, в том числе и в смысле принятой приличной зарплаты (о чем пост). Так что мы голосим не зря.

[fatracoon.livejournal.com]

1. Извините, в том же самом КБ Антонова в тех КО, где я работал - подобного не видел. Кива говорил - "нам нужны инженеры, а не квалифицированные капустопогрузчики." Актив и всякая прочая шелупонь была собрана во вспомогательных подразделениях, которые не составляли и 20 процентов от общей чиленности народа.
2. Ну да. Ах вот как оно хорошо работало. Вспоминаю расшикарную ситуйовину, случившуюся с моим двоюродным братом - НИИ..ну скажем так. одной из областей пищепрома. Отделу дан заказ сделать муйню . Электронную часть делает один сектор, механическую - другой. Из 9 человек одного сектора компетентен только 1, во втором - ситуация чуть получше - аж 3 из 10. Беда в том, что все эти 4 человека - молодые люди обеих полов, которых толстый главный начальник НИИ ПРЫКАЗАЛ СРОЧНО ОТПРАВЫТЬ НА БУДЯКЫ У ПИДШЕФНЫЙ КОЛГОСП. На робкие возражения начальника отдела последовала гневная тирада о продовольственной программе, дорогом лианидилличе (это 1981 год) и товарище первом секретаре обкома, вводящем прогрессивную сельхозтехнологию (в результате которой на свежевспаханных полях росли сорняки). Муйня не была сделана - прогрессивки лишили..тех четырех, которых погнали в колгосп. а остальные - то ветеран труда. журнал линеит, та родственница главного - ничего не делает - в таком духе..
Извините, но слава Богу, что этот бред развалился. все к этому шло.

[ak-possum.livejournal.com]

Да я сам еще застал колхозы (правда, не на работе, а в институте, но я почти инженер и сын инженеров, так что ситуацию знаю))). Тема, используя современную терминологию, троллинга интеллигенции со стороны "партии и правительства" интересна и поучительна. Наличие балласта тоже проблема общечеловеческая - это как любой корабль обязательно обрастает с днища, надо просто регулярно чистить от наростов) Но можно конечно решить проблему наростов на кораблях по-Л.М.Кравчуковски) И я бы не стал радоваться тому, что этот бред развалился. Тут всё точно так, как сказал ваш поэт - "...Польща впала, та й вас задавила")

[kerbasi.livejournal.com]

Я встиг попрацювати в двох КБ, кораблебудівному і прогресивних аграрних технологій, мама - інше кораблебудівному КБ, батько - завод сьоме КБ. Все було так, як пише Фратракун. У мене взагалі баби шкарпетки в'язали за кульманами. У мами та батька хоч такого не було. Сподівалися цей баласт скинути через оренду трудовим колективом, але це все виявилося фікцією, щоб директорат захопив власність, вже в незалежній.