Післясвяткове

[kerbasi]

Знайшов у стрічці Семесюка чудовий контр-пост на думки, що вчора я висловив у святковому дописі про закопаний в городах український історичний шанс.

Цей пост вартий того, щоб його процітувати повністю.
протягом дня цілком і повністю занурилась в домашні справи. прибирала, прала, жрать готувала...задовбалась ніпадєцкі. але реально, майже місяць всім було не до того, щоб лоск наводити... так - віхтиком махнув, посуд помив, шось зварганив. на генеральне прибирання не вистачало ні сил, ні бажання...
а тим часом хтось у ФБ розмірковує "як ви ставитеся до тих, хто працює в день незалежності, зокрема копає картоху"..і хтось відписує - так само як до тих, хто працює в релігійні свята.
і от я подумала: чи не щороку ми теж рили картоху на 24 серпня. всім кагалом. і це було прикольно. вся сім"я разом, ржаки, коментарі з приводу того, що воно понавиростало, яка ненажера медведка і т.д.. і гарний настрій. і відчуття єднання.
а потім подумалося далі, що ми ще не заслужили гуляти на День народження нашої держави. спочатку треба підготувати грунт під те, зачистити бока і захистити тил. напахати в погріб і нагодувати худобу. а тоді - на гульки. а то попривикали ))) і нема нам чого ще гульки гуляти...
а взагалі, я на свята стаю тотальним антисоціалом - якщо це не робота, то хрін мене виженеш на масовку. ненавиджу скописька народу під свята... одна справа - мітинг. там якось стрьомність розумієш, але так само чітко розумієш і мету. а святкові шобла для мене лишаються загадкою. поки була меншою, кілька разів велась на запрошення від подруги погулять в парку "Перемога", але так і не догнала сакрального сенсу спільного проведення часу половиною міста. тому в такі дні я віддаю перевагу втиченню вдома. щоб нікого не бачити і не чути. завтра все стане в колію, можна виповзати )
Зі святом! Слава Україні!

Справа у тому, що секрети успіху націй настільки прості, що їх важко ухопити розуму, схильному до складних міркувань. Особливо, якщо національна свідомість сформована життям у природних циклах. А національна скромність не дозволяє вживати українську мову, якщо вона не перфектна, проголошувати державність, якщо ще худобу не нагодували. Інколи у житті слід просто брати і йти проти вітру. Причому тут і зараз, у чому ти є, а не коли ти накачаєш м'язи, натренуєш дихалку, купиш наплічника, виростиш та збереш провіант на городі. Ось і весь секрет.  А для того, щоб ржати, яка ненажера медведка на вашому городі, самостійна держава геть не потрібна. Медведка й картопля вони й при будь-якому устрої медведка й картопля. І ненажера Медведчук вже готується нам це продемонструвати.

Ще читав пости (зокрема привітання від Турчинова), де все про Моїсея, який начебто сорок років своїх скотоводів пустелею водив. Це ж давно було! А у червні 1967 генерал Ісраель Таль лише за 6 діб провів 70000 вояків і 700 танків у зворотному напрямку. І це не вдалося б, якби вони всі програмували себе на десятиліття зализування історичних ран, зокрема від геноциду, який був тоді у більшості у свіжій пам'яті. Ось кого за приклад брати треба, якщо вже ніяк не можемо писати свою історію, не зазираючи до єврейських книг.

Comments

[odyn-owl.livejournal.com]

Я розумію ваше ставлення до свят, саме як до свята , а не ще одного вільного дня. Проте наведені вами приклади зачіпають, можливо це просто моє занудство, але я бачив людей які "без наплічника", а лакових гостроносих туфлях перлися в зимові засніжені гори. Це ідіотизм. Наведений приклад з армією, яка за декілька днів зробила блискавичний марш кидок, це ж не приклад "просто брати і йти проти вітру", а добре спланованої (чи геніальної) операції. Йти проти вітру це Крути, з необстріляними хлопцями, яких перемололи кадрові вояки. Трагедія.
Без тренування мізків, без тренування м'язів, без ресурсів будуть просто нові Крути, як не військові так економічні.
Проте українці не накопичують резерви для якісного стрибку, вони прикидаються та прикриваються, а насправді тільки викохують свою дупу та черево, і тримають то все в теплі.
Дуже подобається німецька концепція, коли золоті прикраси здавалися і обмінювалися на залізні, заради потреб нації і носити такі прикраси було почесніше за дорогоцінні. Суспільна думка, суспільне схвалення.

[kerbasi.livejournal.com]

Знаєте, один з крилатих висловів засновника айкідо Уесіби Морихея: дійсна перемога- перемога над собою. Крутівців поставили в такі обставини, що для них така перемога була ціною життя. Але кожна людина в своїх обставинах може зробити щось проти течії. Можливо, в мене упередження, але мене не полишає враження, що в українців менше, ніж в сусідів людей, здатних до такого підходу.
Можливо, це результат депресії, пост-травматичних станів, що викликає бажання уявити себе підводним човном з запасом картоплі та принишкнути десь на дні у мулі, щоб ніхто не чув, не бачив. Але ж треба якось виходити з цього стану.