Про ніколи-не-бачення

[kerbasi]

МШФ навів цитату:
http://22he-travnya.livejournal.com/44596.html

Об Афгане вообще ничего не говорили до 1986 года. Мы были персоны нон грата. Словно не было нас на свете. Мы всегда возвращались и обалдевали. Мы говорили: «Мы из Афганистана», а нам: «А это где?» Когда я был в отпуске по ранению, случайно встретил свою одноклассницу. Сказал, где служу. Почему хромаю, говорить не стал. Она ответила: «А, слышала-слышала. Там, говорят, шмотками хорошо затариться можно». Я так и присел от неожиданности. Народ не знал, что идет война

От скажіть мені, будь ласка, звідки, звідки, звідки беруться такі люди, що ніколи нічого не бачать? Де ті пробірки, в яких їх виводять? Де ті інкубатори, в яких вони виростають? Де ті герметичні капсули, в яких вони живуть? Як їм вдається ходити серед нас у скафандрах, щоб нам здавалося, що вони одягнені по сезону і по моді?

Коли почалася афганьска війна, мені було одинадцять років. Ми з пацанами їздили трамваєм номер один, який проходив повз підприємство з ремонту бронетехніки, щоб з вишини трамвайної площадки зазирнути за паркан з колючим дротом та подивитися на бронетехніку з розвороченими передками та дирками у бортах. Ми знали, що тьотя Даша отримала сина у труні з Афганістану. Ми переповідали байки про ту війну, які підслуховували в розмовах дорослих. Багато з нас, зрештою,  слухали західні радіостанції. Ідеологи знали, що ми не віримо програмі "Время", що солдати в Афганістані фарбують місцевим дитячі садочки, тому посилали до нас спеціальних лекторів, які збирали нас в актових залах на так звані засідання політклубів і вдавали, що це закрита лекція тільки для нас, бо ми ідеологічно зріла молодь, нам можна довіряти правду, і парили казки, що начебто совітська армія на лічені години випередила американців, а інакше вони б нам ракетами загрожували безпосередньо з прикордоння. А ракет ми тоді дуже боялися. Бо це була нормальна тема розмов, скільки на наше місто заплановано ядерних зарядів: на три кораблебудівні заводи і все, чи ще на танкову частину в Соляних кинуть? А обкому партії буде достатньо вибуху на "Шістдесят одному Комунарі" чи він буде окремою ціллю, як орган управління? А льотна частина у Кульбакіно? А центр далекого зв'язку в Копанях?

Ну як можна було не знати про афганьску війну? Ким треба було бути? А звідки взялися ті, хто тепер регулярно коментує під моїми дописами, що нічого не бачили, ніколи не чули? Пам'ятаєте мої дописи про трупи і "благополучних"?
http://kerbasi.livejournal.com/tag/єнакієвський%20синдром
Тоді не всі зрозуміли, кого я маю на увазі. Тепер розумієте? Якщо стану диктатором, одним з перших указів накажу очистити країну від тих безпам'ятних без зору і без слуху. Не втримаюся від спокуси. Не вийде з мене демократ. Не вийде, поки серед нас ходить стільки істот у невидимих скафандрах.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Тоді інформація інакше циркулювала. Знали про всі знакові події: зіткнення літаків під Дніпродзержинськом, коли склад команди Пахтакор загинув, про катастрофу з потягом зі школярами під Волгоградом, про совітський підводний човен на мілині у шведських водах та інше. І роботяги були перші про те теревеніти у курилках, бо вони нікого не боялися. Це інтелігтів перший відділ випасав, а роботягам пробачали дуже багато чого.
І західні станції слухали за пізнішими оцінками до 15 відсотків населення. Далеко не тільки інтелігенція. А скільки охоплювало "сарафанне радіо" від тих 15 відсотків, то вийде практично вся країна, крім тих, хто свідомо нічого не хотів знати.

[iskra75.livejournal.com]

ну, Вас не переконаєш: стріляйте. бо, виходить, я відношуся до тих долей відсотка, шо свідомо нічого не хотів знати.

а про "Пахтакор" дзвонили усі ґазети, це я точно пам'ятаю.

[kerbasi.livejournal.com]

11 серпня 1979 року Ви пам'ятаєте, а Афганьску війну, яка почалася 25 грудн того ж року ні?

Скоріш за все, Ви пам'ятаєте перебудовну трескотню про Пахтакор.

[iskra75.livejournal.com]

у бабусиного сусіда на стінці висіла вирізка з якоїсь ґазети з написом: "Прости, Пахтакор". він мені і розказав про аварію. і це точно було до 1982

[kerbasi.livejournal.com]

http://uk.wikipedia.org/wiki/Зіткнення_над_Дніпродзержинськом_1979_року

Хоча катастрофа трапилася в суботу, перші згадки про інцидент з'явилися в білоруських і молдавських республіканських газетах лише у вівторок. Центральні ЗМІ не згадували про це цілий тиждень, і тільки 18 серпня «Советский спорт» надрукував повідомлення ТАРС про похорон, який відбувся в Ташкенті і який відвідало майже все доросле населення міста. Під час траурної процесії утворився живий коридор від аеропорту аж до Боткінського кладовища, де було поховано більшість загиблих. Там їм встановлено пам'ятник.

Скоріш за все, Ваш сусід читав "Советский спорт".
Але то аж ніяк не трескотня у ЗМІ, як Ви це описали.

[iskra75.livejournal.com]

не дідусь, хлопець. у 82му сів за вбивство власного брата (перепрошую за оффтоп).

я мав на увазі, шо публікації були, і багато. може, не одразу, але таки замовчати не вдалося.
трескотнею то вже Ви чомусь це охрестили.

[kerbasi.livejournal.com]

У Вас було:

а про "Пахтакор" дзвонили усі ґазети, це я точно пам'ятаю.

Що дзвонили, що тріщали...

А насправді аж тільки один загальносоюзний орган.

[iskra75.livejournal.com]

гаразд, перепевнили. був неправий