Про ніколи-не-бачення

[kerbasi]

МШФ навів цитату:
http://22he-travnya.livejournal.com/44596.html

Об Афгане вообще ничего не говорили до 1986 года. Мы были персоны нон грата. Словно не было нас на свете. Мы всегда возвращались и обалдевали. Мы говорили: «Мы из Афганистана», а нам: «А это где?» Когда я был в отпуске по ранению, случайно встретил свою одноклассницу. Сказал, где служу. Почему хромаю, говорить не стал. Она ответила: «А, слышала-слышала. Там, говорят, шмотками хорошо затариться можно». Я так и присел от неожиданности. Народ не знал, что идет война

От скажіть мені, будь ласка, звідки, звідки, звідки беруться такі люди, що ніколи нічого не бачать? Де ті пробірки, в яких їх виводять? Де ті інкубатори, в яких вони виростають? Де ті герметичні капсули, в яких вони живуть? Як їм вдається ходити серед нас у скафандрах, щоб нам здавалося, що вони одягнені по сезону і по моді?

Коли почалася афганьска війна, мені було одинадцять років. Ми з пацанами їздили трамваєм номер один, який проходив повз підприємство з ремонту бронетехніки, щоб з вишини трамвайної площадки зазирнути за паркан з колючим дротом та подивитися на бронетехніку з розвороченими передками та дирками у бортах. Ми знали, що тьотя Даша отримала сина у труні з Афганістану. Ми переповідали байки про ту війну, які підслуховували в розмовах дорослих. Багато з нас, зрештою,  слухали західні радіостанції. Ідеологи знали, що ми не віримо програмі "Время", що солдати в Афганістані фарбують місцевим дитячі садочки, тому посилали до нас спеціальних лекторів, які збирали нас в актових залах на так звані засідання політклубів і вдавали, що це закрита лекція тільки для нас, бо ми ідеологічно зріла молодь, нам можна довіряти правду, і парили казки, що начебто совітська армія на лічені години випередила американців, а інакше вони б нам ракетами загрожували безпосередньо з прикордоння. А ракет ми тоді дуже боялися. Бо це була нормальна тема розмов, скільки на наше місто заплановано ядерних зарядів: на три кораблебудівні заводи і все, чи ще на танкову частину в Соляних кинуть? А обкому партії буде достатньо вибуху на "Шістдесят одному Комунарі" чи він буде окремою ціллю, як орган управління? А льотна частина у Кульбакіно? А центр далекого зв'язку в Копанях?

Ну як можна було не знати про афганьску війну? Ким треба було бути? А звідки взялися ті, хто тепер регулярно коментує під моїми дописами, що нічого не бачили, ніколи не чули? Пам'ятаєте мої дописи про трупи і "благополучних"?
http://kerbasi.livejournal.com/tag/єнакієвський%20синдром
Тоді не всі зрозуміли, кого я маю на увазі. Тепер розумієте? Якщо стану диктатором, одним з перших указів накажу очистити країну від тих безпам'ятних без зору і без слуху. Не втримаюся від спокуси. Не вийде з мене демократ. Не вийде, поки серед нас ходить стільки істот у невидимих скафандрах.

Comments

[fresh-scratch.livejournal.com]

Не чекав від вас стільки емоцій. А для себе особисто я давно це питання вирішив-таку форму поводження людей, які начебто не відірвані (і не були ) від суспільства- я вважаю звичайнісіньким побутовим хамством. Є в багатьох така риса- нагло брехати в очі, а тим, що вони "не бачили" та "не знали" вони лише додатково показують свою зверхність над співрозмовником, якого не поважають, а ще й вважають себе хитрішим . Частіше, певно, це стосується жінок. Але якщо такої людини в чомусь притіснити, то вона тобі жваво розкаже, що і межа на городі тут вже 150 років, і її пра-пра-пра предки тут живуть безвиїзно, і робоче місце в неї з жовтня 1917 р. і т.д..і що пільги соціальні вона чесно вистраждала

[nikitanik.livejournal.com]

А як можна було у 32-33 не знати про Голодомор?
Я переконаний, що - серед інших причин - це захисна реакція людської психіки. Є певна категорія людей (думаю, їх багато), які насправді "дивляться і не бачать, слухають та не чують, і не розуміють".

[kerbasi.livejournal.com]

Про Голодомор ті, хто жили в Україні, знали. Просто їх вже давно нема. Ті, хто вижив і живий зараз, вони були дітьми. А після Голодомору добрий дядя Анастас Мікоян впровадив "Ескімо", яке дитинка один раз спробувала у місті після базару, дідусь Сталін сказав "жить стало легше, жить стало веселей", а потім війна, яка вже на більш дорослу свідомість упала - от і результат. А ще не розповідати дітям, щоб не було в них проблем.
З пізньосовітським та теперешнім безпамятством інша ситуація: воно хамовите, брехливе і напевно має свідому мету.

[kerbasi.livejournal.com]

Емоції, тому що щось багато зараз провалило безпам' ятних навколо мене. А чимало з них вже діточок виростили з міфами про щаслива минуле.

[nikitanik.livejournal.com]

Витіснення — активне недопущення в сферу свідомого або усунення з неї болісних, суперечливих почуттів та спогадів, неприємних бажань та думок.
Витіснення може відбуватися миттєво, саме так: людина дивиться і не бачить. Щиро не бачить.

[fresh-scratch.livejournal.com]

Ага, а скільки серіалів про совок росіяни зняли за останні роки, і яка мода зараз на "родом із СССР". І взагалі, тоді "квартири давали, а зараз що робити молоді?"))

[kerbasi.livejournal.com]

Я це знаю. У підсумковому пості тоді так і написав.
Витіснили й гаразд. Якби вони ще агресивно не лізти вчити інших, що має містити їхня, тих інших пам'ять.

[plauntago.livejournal.com]

Як можна жити у сучасному суспільстві і не знати, хто такий Джастін Бібер або не мати уявлення про що "Величне століття"? Як можна плутати WOW та WOT? Як можна не знати про 3D-принтери, американського робота на Марсі чи що у Данії мало не в гаражі ентузіасти досить успішно будують космічну ракету?

Та запросто. У кожної людини є певне уявлення про важливі речі і ці речі вона "бачить" навіть якщо попадуть на край поля зору, а речі "неважливі" вона "не бачить", навіть якщо вони прямо перед нею.

Гадаю Вам доводилось бачити "оптичні ілюзії" на кшталт цієї:


От схожим чином, мабуть, та дівчина не чула про війну в Афганістані - інформація про одяг для неї була важливою (до речі, а чи багато людей того часу знали, що в Афганістані можна дістати дешевий модний одяг?), а всі ці війни, паради та інші чоловічі забавки її не переймали.

[iskra75.livejournal.com]

сподіваюся, і з диктаторством у Вас, як і з демократією, теж не вийде, бо мені тоді копець.

а насправді все прозаїчніше. от Вам було 11 літ у 79му, а мені 4. Ви застали у свідомому віці початок війни, яка ще невідомо як обернеться, і слідкували за її перебігом - а я усвідомив, шо десь в Афґані йде якась війна лиш тоді, як заговорили про вивід військ, бо змалку жив під репортажі у проґрамі "Время", які просто не доходили до свідомості: цикакапеес (одним словом), таваріщь Брєжнєв пасітіл срабочім візітам, в паслєдній путь праважалі таваріщ касиґін і друґіі афіциальниі ліца, сґлубокім удавлітварєнієм, зарубіжом прадалжаіт аставаца напряжоннай абстановка... суцільне бездумне бла-бла-бла.
по вулицях пацани про війну не говорили, лиш іноді прозвучить чарівне і страшне "мой брат из Афгана - ща его позову!" - а шо воно значить то "из Афгана" - бозна. уява малювала такий собі особливий десантний батальйон, здавалося, шо "афґан" - то такий рід військ, як піхота, танкісти, льотчики, тільки крутіший за всіх!
коли у школі сказали повідомити, в кого батько служив в Афґаністані, я, був, підняв руку - а тоді вже вдома батько, який насправді служив в Азербайджані, сказав "та тьі шо, слава богу, пронесло", а мати зашикала на мене, аби не наврочити - отоді трохи зрозумів серйозність моменту. але розповідати нічого не стали, бо за таке!.. - а вони ж обоє комуністи, хоч і в подраних штанях чотирьох дітей виховують.

певно, була якась реґіональна різниця: десь уголос такі речі обговорюються і підбиті танки показують - а десь просто мовчать, ходять у забій і горілкою знання запивають. я тут розписуюсь за Донецьк, хоч Донбас чи не найбільше віддав людей у жертву цинковим трунам.
ба, про чорнобильську аварію особисто я дізнався 26 квітня 1987 року, коли по радіо говорили уже про її роковини, а мати пошепки мені накоротко розказала про радіацію і спустілий Київ. ну не прийнято було при дітях такі розмови вести - лиш пошепки серед своїх на закритій кухні.

...тож коли почнете країну чистити, зважте, шо населення майже не залишиться і роботу робити буде нікому. а залишки смакуватимуть свою довгу пам'ять. тисячолітню, іще з трипільців.

[kerbasi.livejournal.com]

Про вік ясно. У цитаті йдеться, що однолітки начебто не знали.

[kerbasi.livejournal.com]

В ті роки інакше інформація циркулювала.
Це перевага теперішнього часу, що можна жити і не знати, хто така, скажімо, Міка Ньютон, а тоді не можна було не помітити Пугачову. Можна було від неї ригати, але не знати не можна було.

[kerbasi.livejournal.com]

І ось Вам блог людини з Донецьку, яка не має провалів пам'яті:
http://groben.livejournal.com/
Щоправда, це мій одноліток практично. Можливо, після нас щось в школах у воду додавати стали )))

[nikitanik.livejournal.com]

О! агресивно лізти вчити інших властиво ще більшій кількості людей! Дуже мало хто лізе вчити неагресивно - ну а взагалі не лізуть вчити - то одиниці)

[iskra75.livejournal.com]

задумайтеся: звідки людина могла, окрім проґрами "Время" бодай шось знати про Афґан? а коли вона "Время" не дивилася - тоді звідки?
залізна завіса одмежовувала не лише Захід - Афґаністан теж був за нею.

[iskra75.livejournal.com]

дякую. я Ґробена читаю давно і з задоволенням.
а по яких моментах Ви вирішили, шо він не має провалів типу моїх?

ну і, до речі, у своїм дописі Ви не уточнили кола, середовища, у якім росли. бо в наведеній цитаті абсолютно точно вгадується люмпенка. і я так само виходець із... ну нехай не люмпенів, але вже точно робочого середовища, в якому інтеліґентів (у професійному смислі) просто не було. і весь район довкола такий самий: роботяги, новобудови, помийки, бійки вулиця на вулицю тощо.

[pan-baklazhan.livejournal.com]

"ба, про чорнобильську аварію особисто я дізнався 26 квітня 1987 року, коли по радіо говорили уже про її роковини"
- ахрєнєть.
Влітку 1986-го в нас у дворі (Закарпаття) вже травили анекдоти про чорнобильського йожика, а восені я потрапив в санаторій на море, де з нами в палаті жив пацик з-під Чорнобиля. Якось він ввечері, коли діти травлять байки в койках, питає - "хочете, про Чорнобиль розкажу?" Я йому - "анекдот?". Він (очманіло) - який анекдот ?! Як там було !

(Я ваш/твій одногодка)

[kerbasi.livejournal.com]

Тоді інформація інакше циркулювала. Знали про всі знакові події: зіткнення літаків під Дніпродзержинськом, коли склад команди Пахтакор загинув, про катастрофу з потягом зі школярами під Волгоградом, про совітський підводний човен на мілині у шведських водах та інше. І роботяги були перші про те теревеніти у курилках, бо вони нікого не боялися. Це інтелігтів перший відділ випасав, а роботягам пробачали дуже багато чого.
І західні станції слухали за пізнішими оцінками до 15 відсотків населення. Далеко не тільки інтелігенція. А скільки охоплювало "сарафанне радіо" від тих 15 відсотків, то вийде практично вся країна, крім тих, хто свідомо нічого не хотів знати.

[kerbasi.livejournal.com]

Ми давно читаємо та коментуємо один одного, і стосовно явищ нашої молодості у нас розбіжностей немає, хоча регіони різні. І часто нам заперечують "безпам'ятні".

Середовище, напевно, мало значення, але я вище написав, що пролетарі не були такі вже не поінформувані. На рівні пліток все знали, а про такі речі, як війна, та героізм Васі з сусіднього кварталу та загибель Колі з двору, що Петька без ніг прийшов - то це просто не могло не бути темою розмов.

[b-al-u.livejournal.com]

Оце зараз вляпався у срач. Совкоцефали щиро не вірять у голодомор, щиро вважають, що СРСР був правий напавши на Фінляндію, що не дружив з Гітлером та не витягував з Версальського Договору Німечину.

[kerbasi.livejournal.com]

І це була перша катастрофа, яку показували у програмі "Время".

[iskra75.livejournal.com]

- Вовочка, тьі чего плачешь?
- Хочу жить в Советсокм Союзе!..

Тоді одне із трьох:
або я такий унікум, шо жив в інформаційному вакуумі і підлягаю, за визначенням пана Кербасі, зачистці (у 88му я вже точно знав про чорнобильського йожика)
або така сильна реґіональна різниця в обертанні інформації
або ми жили у різних країнах/вимірах.

можна на "ти" :)

[iskra75.livejournal.com]

ну, Вас не переконаєш: стріляйте. бо, виходить, я відношуся до тих долей відсотка, шо свідомо нічого не хотів знати.

а про "Пахтакор" дзвонили усі ґазети, це я точно пам'ятаю.

[o-teren.livejournal.com]

Нічого ви з цим не вдієте. Та може й не треба. Ми всі час від часу щось не помічаємо, щось навпаки, "гіперболізуємо" і дуже-дуже рідко бачимо й адекватно оцінюємо те, що є насправді, у всій його повноті. Звісно, "працювати" з людьми треба, але диктаторські заходи саме в цьому ділі вряд чи допоможуть. Все імхо, звичайно.

[kerbasi.livejournal.com]

11 серпня 1979 року Ви пам'ятаєте, а Афганьску війну, яка почалася 25 грудн того ж року ні?

Скоріш за все, Ви пам'ятаєте перебудовну трескотню про Пахтакор.

[kerbasi.livejournal.com]

У совкоцефалів програма така. Дивує, коли в тих, хто не страждає на совкоцефалію, щось з пам'яттю не те. Через це й совкоцефалами мало хто може протистояти.