Завдання на майбутнє

[kerbasi]

Я от далі поміркував над написаним у попердньому пості та дискусії у ньому стосовно принципів flexible hierarchy. Ця дискусія не тут і зараз виникла. Ми її з реалу продовжуємо. А ще у ridah вчора прочитав програму дій Батьківщини, і мені одразу ж згадалися слова з Акваріума Суворова-Різуна:

Тяжело иметь дело с этой публикой. Приходя к нам на

подготовку, они приносят с собой дух удивительной беззаботности Запада. Они

наивны, как дети, и великодушны, как герои романов. Их сердца пылают; а

головы забиты предрассудками. Говорят, что некоторме из них считают, что

нельзя убивать людей во время свадьбы, другие думают, что нельзя убивать во

время похорон. Чудаки! Кладбище на то и придумано, чтобы там мертвые были.

Ні, я до ГРУ ніяким боком. І не закликаю саме одразу ж до кривавої лазні. Просто йдеться про те, хто на що вчився. Совітська система, звісно, не збиралася собі виховувати ворогів, але якщо людина через якісь збої системи не ставала конформістом, тоді в її арсеналі знаходилися всі необхідні знання для революційної діяльності саме у сенсі Троцького та колишніх хазяїв Суворова-Різуна, а не "теплі океани". І з цим налаштуванням нічого не зробиш.

Далі в Різуна про те, що той ідеалізм вони швидко в гуманістичних революціонерів вибивали. Зараз така ситуація, що ніхто революціонерів від ховрахів не переконає і нічого з них не виб'є. Інша доба. Інший бекграунд в них, інші умови формування. Слід прийняти, що в найближчі роки всі протести будуть майданні і саме одностороннє мирні. Хіба що до них долучатимуться стихійні бунти врадіївського типу, але їхню енергію швидко спускатимуть в мирні ходи та виготовлення паперових журавликів. І, звісно, без лідерів або з багатьма лідерами, "кожна кухарка керуватиме державою". Ілліч це не встиг втілити, а наступник це зупинив. Тому можна тільки спекулювати, де б проходив кордон між Польщею та Монголією після другої світової війни, якби Іллічу небо відмірило ще два-три десятиліття.

Отже, ми теперішню генерацію політично активних не змінимо. Слід тоді щось собі думати, як з ними співіснувати і співпрацювати. Бо жити якось таки потрібно, бажано, не рабом в "регіоналів". Ось таке мислітельне завдання на наступний рік.

Comments

[crema-catalana.livejournal.com]

Автотренинг, бгг

[sleepy16.livejournal.com]

они приносят с собой дух удивительной беззаботности Запада

Який чудовий критик. Тільки напевне його діти вчаться на Заході, а сам користується матеріальними благами і науковими моделями, там розробленими. Але безумовно на його думку там на заході всі чокнуті і не вміють управляти і організовувати.

[ak-possum.livejournal.com]

И это только первый слой...

[kerbasi.livejournal.com]

Сліпі! Ну ти ж хоч погугли, хто він, і що за книга "Акваріум", коли написана і про який період!
До речі, земляк твій)

[unser-vater.livejournal.com]

Усе ви пишете гарно й правильно, АЄОА: кадровий голод. Просто немає кандидатур на посади менеджерів протестного руху. Немає кандидатур на посади майбутніх міністрів, воєвод (а.к.а. голів областей), що вже казать про президента. Менеджерів нижчої та середньої ланки повно, вони блискуче організовують підвіз дрів та роздачу мівіни. А от вище... Катма. І після Хмельницького й не було. УПА - дивний, незбагненний вивих із загального правила. Тож треба враховувати цю ситуацію і вимушено погоджуватись на лідерлес резистенс. Або на отамащину, діяльність дрібними групами. Моя (і не тільки моя) думка - начельного кєровцу треба шукати на периферії, в провінції. Хто прожив у Києві хоч три роки, ні на що не здатний.

[kerbasi.livejournal.com]

Щоб підвозити Мівіну, взагалі, можна не бути менеджером.

Розумієте, не буде ніколи менеджерів, якщо за мету ставити побудову безменеджерських структур. А УПА чи не єдиний приклад вснашій історії (крім місцевих більшовиків), де про ніяку багатолідерність чи безлідерність і мови не могло бути.

[ridah.livejournal.com]

Згоден щодо УПА. З ким-з ким, а з потенційними уклоністами вони поборолися на славу, залили сала за шкуру усім, хто був наче свій, але з альтернативним баченням, комусь і превентивно.

[totaltelecom.livejournal.com]

УПА, так, за фактом, виявилася такою самою тоталітарною сектою, як і її "опоненти" в особі комуністів. Тому і протрималася так довго.

[unser-vater.livejournal.com]

Співпрацюючи за минулі десятиліття з великою кількістю різних фірм і фірмочок, помітив, що їхні менеджери чітко діляться на дві групи: 1) керівники, що все ретельно контролюють - роботу для кожного працівника, наявність тих чи тих програм у компі, особиста відповідь на кожен лист, кількість і якість витраченого паперу тощо; 2) чуваки, що приїжджають на роботу об 11-й, гукають: "Пацани, я тут контрактик підписав, розберіться". І більше в роботу підлеглих не втручаються. Перші керівники на роботі сидять до півночі, другі дозволяють собі один тиждень на місяць гульванити в Таїланді. Перші їздять на 15-річній Ауді, другі раз на 4 роки міняють Мерси й купують будинки в Стоянці або в Горенці. У перших підлеглі бурчать, бухтять, приходять на службу вчасно, йдуть пізно, нічого не встигають, одержують мало, зелені на вигляд (але чомусь не звільняються!), у других контингент веселий, часто змінюється, їздить часом на машинах, кращих, ніж керівник, коли працюють - невідомо, але завжди все зроблено якнайкраще й дуже толково. От не знаю, чи другий варіант - безлідерність, але мені подобається більше. Думаю, перший варіант добрий для Сходу, другий - для Заходу.
А ще, у громадських організаціях помітив (прадавніх, коли не те що планктону, а й офісів не було): коли є група лідерів, без одного виділеного чи з виділеним формально, то робота йде весело й правильно. Коли з'являється один лідер - він обов'язково виявляється мудаком, організація загниває й розпадається.

[kerbasi.livejournal.com]

Другий варіант буває в двох випадках, один позитивний, другий негативний:
А) керівник та його команда творчі люди
Б) бізнес "на атнашеніях", підлеглі також стають частиною "атнашеній", якщо достатньо спритні та ниці, і крадуть потрошку, а Самий розуміє, що розбирати це все дорожче, ніж робити вигляд, що не помічає.

Громадські рухи різні бувають, як і їхні завдання. Те, що зараз пропонується навколо Майдану, збирається міняти суспільство, перезавантажувати державу, міняти владу. Декларується, що без лідерів або багатолідерно, тільки насправді ясно ж, що є натхненник(и), які засуим ховаються. У кращому разі вийде якийсь дурний та безглуздий "оккупай", у гіршому - в черговий раз розводка лохів, які таки прведуть когось конкретного у політику, до корити, і побіжать розчаровуватися.

А від мудрості айтішників, які весь світ, як свою галузь бачать та збираються технічними методами покращувати, мене просто штирить. Року 2000-го або 1999-го по кирилічних форумах бігав якийсь онаніст та смітив своїм опусом, написаним наскрізь айтішною термінологією, про те, що бог це сервер, а люди робочі станції, і як з цим жити. Здається, він тепер від архітектури мереж перейшов до управління даними, а публіка зачаровано в долоні плескає.

[unser-vater.livejournal.com]

О-о-о! Про сервер не чув! Як цікаво, сам так вважаю ;)

А за умов відсутності лідера я виробив для себе правило: "своє робить". Робити ту роботу, яка безпосередньо перед носом. А далі "сервер" розбереться.

[anoushe.livejournal.com]

Знаєш, це саме те, про що говорять тут зараз стосовно України. Я маю на увазі тих, хто працював в нас деякий час. Лідершіп-лідершіп-лек оф лидершіп... Ну, питання довгострокового планування. Важко не погодитися.

[kerbasi.livejournal.com]

В нас, на жаль, глибока криза довіри. При чому не глобальна: між владою та суспільством, між етно-мовними групами або якимись іншими формуваннями, а взагалі між будь-ким. Звідси ця ненависть до лідерства.
Ось мшф написала слушний відгук:
http://candrika.livejournal.com/58406.html

[anoushe.livejournal.com]

Ой, я тобі там відповіла, не бачивши цього коментаря :)

[unser-vater.livejournal.com]

Згоден і з вами і з ВШФ.

[docent030.livejournal.com]

==Слід прийняти, що в найближчі роки всі протести будуть майданні і саме одностороннє мирні
Великі сумніви. Грудневі події довели протилежне. Найбільша кількість людей зібралась як раз на протистояння, силове протистояння. Якщо чесно, я ще не визначився - чи велика заслуга трьох богатирів, чи навпаки, на великий сум - агресію вдалося приглушити.
На 90 відсотків впевнений, що якщо дебільний янек доведе ситуацію до спалаху, то наступні виступи будуть озброєними. Не вогнепалом звісно, а дубіночка, монтіровочка. І якщо "стояння на Угрі" ще затягнеться на місяць без видимих результатів, ніхто трійцю слухати вже не буде...