Запрашам панє на спацерек, а панув до пханя возу

І все ж таки ще один «польський» допис.

Вчився я за підручником Станіслава Каролака і Данути Василевської. 1981-го року видання. Це вже було 13-те видання, наклад 50000 примірників. З книгарні їх народ просто вимітав. Польське видавництво «Вєдза повшехна» навіть надрукувало на обкладинці ціну у рублях: один рубль двадцять копійок. Тобто 1% зарплати молодого інженера у суднобудівній галузі. Це десь по-українськи виходить 15-20 грн. Дешево як для підручників такого класу. До підручника мали б додаватися гнучкі пластинки для програвача, але, як це часто траплялося в СРСР, хтось забув привезти або загубив, отже, мені дістався підручник без тих nagrań, але я від цього не страждав.

Тут, мабуть, слід трохи написати про книгарню, але я це зроблю завтра, бо вийшло за 20 рядків, це мнагабукафф для цього допису.

Підручник Каролака-Васілевської вигідно відрізнявся від підручників совітського штибу тим, що за його допомогою можна було таки мову вивчити. У ньому, взагалі, не було жодного політичного чи ідеологічного тексту. В одному з уроків персонажі слухають випуск новин з радіо, так і там добірка новин така, що немає ніякої пропагандистської гиготи. Там про перемовини у Хельсінкі зі зміцнення миру, про підготовку космонавтів, про перенесення частини установ ООН до Відня за символічну орендну плату в один шилінг на рік і таке подібне.

Взагалі, всі тексти пов’язані однією сюжетною лінією: молоді люди з СРСР приїжджають до польських друзів. Якими гидотно-кумедними можуть бути підручники світського гатунку, можете подивитися у моєму давнішньому дописі. У підручнику містилося чимало веселих малюнків. От, наприклад, один з них:

Ота фраза «запрашам панє на спацерек, а панув до пханя возу» стала для мене просто сакраментальною. Які ще потрібні граматичні та синтаксичні пояснення стосовно преференції у конструкціях мети віддієслівних іменників інфінітивам у польській мові, якщо достатньо тільки цього «заправам до пханя возу», і все зрозуміло раз і назавжди.