День ЗСУ!

[kerbasi]

Про цей день я завжди пам'ятав, але для мене він не мав особливого значення. Як, до речі, й значна частка інших пост-уересерівських недороблених символів. Характерний мій текст з цієї нагоди ось тут:

http://kerbasi.dreamwidth.org/139030.html

Та й у суспільстві тоді про цей день не дуже згадували. Тепер все змінюється. Війна гартує українську націю. Сире стає міцним. В соцмережах ціла величезна хаиля з нагоди Дня українського війська.

Я мав дещо іншу уяву про те, які дати та символи мають бути в самостійній Україні, але природний хід подій обирає те, що доводить власну життєздатність, і воно часто-густо не те, що вигадує теоретичний розум. І це на добре!

Зі святом, мої захисники!

Comments

[myos_otis]

Ну от, знову все на світі переплутав. Чурсіна ( між іншим, в вікі є вказівка що підписала листи проти Сахарова та за анексію Криму )грала матір Юнни Ружич, котру грала зовсім ще молода тоді Тетяна Кондирєва, фільм називався "Бой на перекрестке". А батька Юнни, Ружича-Громова грав Леонід Кулагін. І був все-таки актор з татарським прізвищем, що грав Мішеля Лафара, нареченого Юнни.
В фільмографії Кулагіна я не знайшов жодної згадки про роль татарського дворянина початку 20-го сторіччя, та все ж обидва актори схожі як рідні брати :
http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/ros/2337/foto/
От бісова халепа, це не менше тижня піде на пошуки фільму, бо ні початку ні кінця не мав часу побачити, а чи повторять найближчим часом - навряд.
Мабуть приглушений шепіт в тому провулку "Чурсіна, Чурсіна !" повинен був означати, що вона власноруч супроводжувала молоду Кондирєву від гримерної до того тісного майданчику, де вже ждали оператор, режисер та цілий натовп глядачів (що, як на мій погляд, цілком природньо - опікалася нею як справжньою донькою). Мені просто не видно було, що до чого, бо прийшов трохи запізно, щоб пробитися в перші ряди. Тільки у фільмі й побачив цю сцену, до речі, без єдиного слова Юнни.

[kerbasi]

Я й сам періодично люблю покопирсатися в кіно-спогадах минулого. Втім, оскільки я не людина ТБ (і кіно також), то кінодосвід в мене здебільшого нав'язаний, тобто різні там всесоюзні прем'єри, армійський клуб по вихідних або щось дуже вже знакове, що прссто в кожні дірки влазило, хоч ховайся, хоч біжи. А тепер я інколи через Гугл знаходжу, що саме я фрагментарно дивився. Зазвичай, я так реконструюю хронологію свого життя, але й різні цікаві факти спливають часом.

[myos_otis]

А я, подивившись минулої ночі на ATR відразу два голівудських фільми, здається, збагнув таки, що те, що видається на перший погляд пропагандою на користь імперії, так само легко може сприйматися і в якості антипропаганди, все залежить, зрештою, від внутрішнього настрою глядача.
І ще - мені таки трохи заздрісно, що канал має таких грошовитих спонсорів, яких не душить жаба, коли за показ найсучасніших фільмів треба платити живі гроші. З українських каналів я не можу знайти жодного такого. Все якась босота пітерська : одні й ті самі синюшні рила грають по черзі то міліціонерів, то бандитів, будь який серіал починається і закінчується сценою, де здоровань якийсь голіруч звертає шию жінці, або ж краде дітей, або ж патріотично ненавидить піндосів, чи принаймі "за Родину, за Сталина !"(С) .
Добре, я все розумію - на те, щоб створити власне кіно не має грошей, та й час потрібен, і, зрештою, кадри.
Але навіщо годувати людей отим лайном ?!
Татари таки розумні люди, нічого сказати.

[kerbasi]

Я Вам приклад здалека наведу, але він стосується й кіно та взагалі будь-чого, коли в тебе відкритий кордон з сусідньою більш потужною економікою.
В Росії, як і в Україні каву та чай не вирощують. Зараз виявилося, що левова частка кави та чаю на нашому ринку саме з Росії. Я сам пам'ятаю в інших бізнесах, як місцеві підприємці, не хотіли везти щось з інших країн, крім РФ, бо мовний бар'єр, небажання засвоювати незнайомі бізнес-практики та тому подібне. В результаті - гроші в росіян, робочі місця в росіян, податки в російському бюджеті, набута компетенція та кваліфікація також в них, обсяги, які дозволяють отримувати додаткові знижки, економію та зрештою прибутки - фактично і за наш рахунок.. А нашим - с масковской братвой лєгчє дабазарітся, чєм с індусами /підставити будь-яку несовітську націю/.

А московська братва навчилася добазаріваться з ланкійцями, індійцями, китайцями, навіть з американцями та європейцями - з усім світом.

Ледачість і небажання полишити комфортну зону як чинник економічної та національної безпеки.

[myos_otis]

Тут вже не ледачість грає першу скрипку, а, вибачте, звичайна продажність. Бо коли той самий власник кількох магазинчиків по селах везе до них цигарки без акцизної марки, то зрозуміло, де він їх бере і за яку ціну. Особливо, коли молдавські цигарки на полицях (чи й під ними)раптово витісняє "Донской табак".
Років з 10 тому досить часто стрічав в інтернеті антиголівудські статті. Не тільки на проросійських ресурсах - а й у Франції, та ще багато де.
І ось ми зараз. Війна. А фільми крутять - з поза лінії фронту. Нехай би хоч гарні - але таке лайно... І що - де журналісти, де публікації ?
Таке враження, що всі перевелися на блогерів і всім аби тільки затіяти черговий срач - бо ж рейтинг від того росте !
Зараз голівуд вже не лають, ніхто, крім хіба що найзатятіших маргіналів. Бо збагнули, що в нього є таки чому повчитися. Але чому можна навчитися у Бондарчука чи Міхалкова, чи хай навіть авторів "Бандитского Петербурга" ?
Я вже мовчу про Чапаєва, та інших дебілів.
Зла на них не стає, одним словом, а на своїх і поготів.

[kerbasi]

Ледачість, як і чимало інших рис адаптативного характеру, є однією з передумов продажності.
Брак допитливості, брак фантазії, стереотипне мтслення.

Ось шановний блогер наводить приклад ще одного неподобства:
http://u-o-i.dreamwidth.org/36610.html