День ЗСУ!

[kerbasi]

Про цей день я завжди пам'ятав, але для мене він не мав особливого значення. Як, до речі, й значна частка інших пост-уересерівських недороблених символів. Характерний мій текст з цієї нагоди ось тут:

http://kerbasi.dreamwidth.org/139030.html

Та й у суспільстві тоді про цей день не дуже згадували. Тепер все змінюється. Війна гартує українську націю. Сире стає міцним. В соцмережах ціла величезна хаиля з нагоди Дня українського війська.

Я мав дещо іншу уяву про те, які дати та символи мають бути в самостійній Україні, але природний хід подій обирає те, що доводить власну життєздатність, і воно часто-густо не те, що вигадує теоретичний розум. І це на добре!

Зі святом, мої захисники!

Comments

[vladmradio]

Так, дешо міняється.

[myos_otis]

Щось я припізнився сьогодні поздоровляти з святом, та й взагалі не в`їхав, як то кажуть, бо спершу уважно прочитав усі коментарі по лінку і дуже здивувався .
Бо коли цифра на грудень 2012 не бреше, то де воно зараз ?!
"наразі кількість контрактників десь близько 80К людей в нашій армії".
Ну добре, нехай флот майже весь зрадив, нехай хто служив у Криму з місцевих жителів, теж. Нехай навіть мінус 10К. Де 70К ?!
Чи можна це пояснити однією тільки необхідністю мати резерв для ротації, чи ще є яка поважна причина ?

P.S. Вибачте, особисте запитання : кримсько-татарською не володієте ? А то призвичаївся дивитися вечорами, та й днями інколи телеканал ATR, а сам ні бельмеса. Хоча фільми йдуть безумовно цікаві, часом навіть гарні, ( бува, що й Голівуд ), і через один або в російському перекладі, або ж як мінімум з тітрами. Але з такою акцентованою та прозорою імперською пропагандою, що мимоволі думаєш, що програму передач ухвалював або Кісєльов, або Соловйов.
Пошукав програму передач телеканалу в інтернеті, та мабуть не те щось знайшов, бо й близько не співпадає, до того ж половина лінків - сторінки татарською в кириличній транскрипції. Чи, можливо, місцеве телебачення АТР на Сімферополь-Севастополь - то одне, а супутникове ATR (що, власне, я зараз і дивлюся) - то вже зовсім інше ?..
Може хоч порадите, в кого б спитати ?

P.S. Ось, згадався, сюжет сьогоднішньої мелодрами про Крим часів Першої світової, коротко. Юнак по імені Петро, молодий офіцер, прибуває до Криму побачитися з нареченою Шурою, молодшою донькою колишнього свого начальника на цивільній службі. Зупиняється в татарській родині( тут я пропустив, та здається - це батьки його однополчанина). Про пропаганду довго, але відзначу що роль поважного ефенді, глави роду, так би мовити, грає той самий актор, що колись грав у фільмі "Рожденная революцией" білогвардійця, батька Юни, (Чурсіна) закоханої в молодого чекіста в класичній "чорній кожаній тужурці", якого за сценарієм вбивають під час заколоту. Сцену, де Юна власноруч закриває йому очі, готували та знімали хвилин сорок при абсолютній тиші, навіть дизель, що живив освітлення, здавалось, замовк з переляку, чи з пошани до акторки, що пішла назад, до машини, що її щойно привезла, вже за якихось десять хвилин. :)
А перед цим увесь вечір, години мабуть зо дві, ганяли масовку, виряджену в будьоновки, черевики з обмотками, та з дерев`яними, як тепер здогадуюся, рушницями ( бо від справжніх вони б усі як один ноги витягнули !) навколо древнього трамваю, невідомо яким чином затягнутого в затишний провулок поблизу одеської кіностудіі, осяяний квітучими каштанами.
А от імена акторів (крім найвідоміших), на відміну від облич, я ніколи не був в змозі запам`ятати, така вже в мене пам`ять, вибачте, фотографічна собі.
Не сумнівайтеся - той самий.

[myos_otis]

Ну от, знову все на світі переплутав. Чурсіна ( між іншим, в вікі є вказівка що підписала листи проти Сахарова та за анексію Криму )грала матір Юнни Ружич, котру грала зовсім ще молода тоді Тетяна Кондирєва, фільм називався "Бой на перекрестке". А батька Юнни, Ружича-Громова грав Леонід Кулагін. І був все-таки актор з татарським прізвищем, що грав Мішеля Лафара, нареченого Юнни.
В фільмографії Кулагіна я не знайшов жодної згадки про роль татарського дворянина початку 20-го сторіччя, та все ж обидва актори схожі як рідні брати :
http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/ros/2337/foto/
От бісова халепа, це не менше тижня піде на пошуки фільму, бо ні початку ні кінця не мав часу побачити, а чи повторять найближчим часом - навряд.
Мабуть приглушений шепіт в тому провулку "Чурсіна, Чурсіна !" повинен був означати, що вона власноруч супроводжувала молоду Кондирєву від гримерної до того тісного майданчику, де вже ждали оператор, режисер та цілий натовп глядачів (що, як на мій погляд, цілком природньо - опікалася нею як справжньою донькою). Мені просто не видно було, що до чого, бо прийшов трохи запізно, щоб пробитися в перші ряди. Тільки у фільмі й побачив цю сцену, до речі, без єдиного слова Юнни.

[myos_otis]

Ну от, в продовження нашої розмови про корисність знання турецької мови ... :)
Ось, таки здибав :
       
Як рідні брати : Леонід Кулагін, р.1940 та Serdar Gökhan, р.1943
Фото Сердара ще й підретушоване добряче - бо ж з рекламної сторінки фільму. Та й взагалі хоч би одне його приватне фото, як ось Кулагіна, мені знайти не вдалося.
Тож я вибрав краще з того що мав :
http://ayyapim.tv/mirza-mehmet-eminof-serdar-gokhan-165-132.html

А фільм і правда зовсім новий, прем`єра відбулася на початку року :

http://tr.wikipedia.org/wiki/Kurt_Seyit_ve_Şura_(dizi)

На російськомовних ресурсах з його приводу вже пролито немало щасливих сліз :)
Та найбільш мене втішає, що навіть турки зрозуміли, що до чого - бо росіянин Петро за сценарієм виявився зрадником, навіть двічі - і по відношенню до Шури, і по відношенню до друзів.
Що ж, хай поплачуть, заслужили.
А між тим по АТР сьогодні тільки-но показали восьму та девяту серію ( з 21-ї !, ой боже ж мій :) )
Ні, терміново викопую з архіву підручник турецької, що мені його надіслала одна гарна жінка з наших, що викладає зараз щось там у Стамбулі, ( до речі не забути написати їй ! ) та налаштовую канал на компютерному тюнері.
Кажуть, то справжня КГБ-стська метода вивчення мови - та як на мене, то першим її застосував ще лорд Байрон, знаходячи собі в кожній країні нову подругу, еге ж. :)