Ακρογιαλιές δειλινά

[kerbasi]

Сьогодні  – пісня у жанрі рембетіко. Рембетіко – це синкретичний жанр. В ньому змішалися народні і авторські пісні, турецька, грецька національна та загальноєвропейська композиція. Рембетіс – це людина, котра не має конкретних занять, місця проживання, соціальних зв’язків, бродяга, такий собі єсенінський “весьолий, озорной гуляка” з ухилом в легкий декаданс. Рембетіко романтизує такий стиль життя. В реальності такі люди не існують, але в окремих соціальних групах полюбляють з себе таких вдавати.

Виникло рембетіко у міських кафе Греції та Туреччини в перші десятиріччя 20-го століття, всмоктало в себе пісні трудових верств населення, збагатилося творчістю примусових - за нансеновським обміном населенням між Туречиною і Грецією – переселенців, котрі вимушено певний час у 20-30-ті роки минулого століття дійсно таки жили подібно до ліричних героїв рембетіко. Цю музику забороняли, тому що її виконували часто у закладах з сумнівною публікою, котра гашиш курила і т.д. Тим не менш, рембетіко не перетворилася на субкультуру соціальних низів, на блатняк чи тюремну пісню, хоча в деяких під-напрямках рембетіко такі мотиви бринять.    

Автор слів та музики до сьогоднішньої пісні – Васіліс Ціцаніс (18.01.1915 – 18.01.1994). Виконавець – Стелла Хаскіл (1918 – 27.02.1994). Василіс Ціцаініс вважається одним із засновників рембетіко.

Вечірні морські береги

Вечоріє навколо, і ніч
Все накриває глибокою темрявою,
Незнайома дівчина, як примара,
Сама вештається по землі.

Без сорому, вона шукає
Зникле сонце,
Щоб зустріти його у темряві.

Мабуть, її спантеличили
Вечірні морські береги,
Вони назавжди забирають у рабство
Нещасливі серця.   

Можливо, також можливо,
Вона збожеволіла,
І тоді хто ж запитає,
Щоб дізнатись, коли і чому.

В нашій культурі місце рембетіко займають блатняк і барди. Але від блатняку рембетіко відрізняється більш витонченим романтизмом, а від бардів – наявністю смаку у текстах, мелодії і взагалі – професійним складом виконавців. І від блатняку, і від бардів рембетіко відрізняється також присутністю легко впізнаної національної основи. Ліричний герой нібито без роду без племені, але музика самобутня, відрізняється і від Європи, і від Туречини. Власне тут і міститься пояснення, чому грецька музика стала частиною моєї культури, а не щось інше. Я виріс в інтелігентній родині і на вулиці південного міста. Я був вхожим до кіл рафінованих розумників, як  і до колоритних покидьків. Але наша культура не пропонувала нічого, щоб якось відповідало такому стилю життя. У нас є культурне поле або для гопа, або для слюнтяя. А для інтелектуала, котрий може, якщо що й кістки переломати нападнику і  багатоповерхово, соковито послати куди подалі - нічого нема. А в греків є.

Comments

[lesya123.livejournal.com]

==У нас є культурне поле або для гопа, або для слюнтяя. А для інтелектуала, котрий може, якщо що й кістки переломати нападнику і багатоповерхово, соковито послати куди подалі - нічого нема.==

мабуть що погоджусь.

син, коли розповідає про свої суперечки з хлопцями - все грозиться дати здачі.
а я в такому тупику опиняюсь - з одного боку - битися (мститися) - погано, з іншого - він же має себе захищати, і дати відсіч - це справедливо.

справді, що немає цьому науки.
або ти слабак, і ховаєшся за материну/батькову спину, або ти хуліган (бо дав здачі).
причому ярлики кріпляться несисемрично: орден слюнтяя роздають хлопці-ровесники, а тавро хулігана кріплять дорослі (батьки, вчителі).
хоча така несиметричність формулювань мала б уже насторожувати..

[kerbasi.livejournal.com]

"причому ярлики кріпляться несисемрично: орден слюнтяя роздають хлопці-ровесники, а тавро хулігана кріплять дорослі (батьки, вчителі)".

Влучно! Так і є!

Як і раніше, треба покладатися тільки на свій виховательський вплив. Школа тепер вже не ідеологічна, як раніше, але мудрощів не наздобула.

[smijana.livejournal.com]

Чудово!:)
тепер буду знати звідки походить і що таке рембетіко.

Через мою цікавість не тільки до власної етно-музики, але і до кожного народу світу, коли була єдиний раз за кордоном 4 дні у відрядженні у Салоніках, то запитала у місцевого хлопця (випадково познайомилися на набережній) яка музика у Греції є грецькою, національною. Він написав мені на сторінці розмовника пару слів, з якими я пізніш прийшла у музичну крамничку. Там довго мучила літнього грека який аж упрів :) але все одно довелося із кількох дисків обирати "наосліп", оскільки я поняття не мала - чи то сучасні композиції, чи народні класичні (яких мені хотілося).

Так я познайомилася з музикою стилю Zeibekiko, і CD-диск той привезений із собою додому багатенько років тому, кручу і зараз час від часу. Подобається і досі. :)
Правда, так і не стало мене на пошук і скачування з нету ще чогось, але зате знаю що грецька музика - моя. колись доберуся ще. :)
Як і, до речі, народна турецька, іранська, арабська. Правда, тут мене вже стало розшукати і купити собі кілька дисків, ну і втілити в життя дитячу ще мрію - навчитися східним танцям, хоча б на базовому рівні, благо зараз диски з уроками можна знайти без проблем.

[kerbasi.livejournal.com]

Зейбекіко - це один зі стилів у сімействі рембетіко. Там характерний тактовий розмір, 9/4 здається, але це мені ні прощо не каже, бо я не маю музичної світи. Хто виконавець на Вашому диску?

Наші уподобання у дечому співпадають. Я також є фаном іранської музики. Ну, й грецька. Якщо це не проти Ваших принципів спілкування в інеті, киньте імейл у "приват", я Вам надішлю кілька лінків, де це все можна слухати.

До речі, моя перша закордонна поїздка була також у Салоніки і також тривала чотири дні. І я там мучив греків питаннями каліченою грецькою, де знайти академічну книгарню, щоб купити повну теоретичну граматику новогрецької мови. Мені вдалося. ))

[smijana.livejournal.com]

:)) ну, мені до повної теоретичної граматики не вистачило потенціалу і хоробрості.. тут аби англійську не втратити - благо, робота пов"язана з використанням.
Мені тоді вистачило розмовника.
Правда, наївна, тішилася що на базарчику спромоглася попросити зважити "чистою грецькою" пару грейпфрутів, - а продавець одразу розкусив мою слов"янську приналежність і на вибір запропонував перейти на мою рідну, питаючи-вгадуючи: "польська, чеська, російська?".. :)))

Грецька мова милозвучна, красива, мені дуже сподобалася. І навіть енергетично земля і повітря.. якісь рідні чи що. До поїздки була категорично впевнена що ніде б не змогла "прижитися" окрім української землі - а там навіть засумнівалася.. в разі чого (у крайньому, бо не маю ні наміру ні бажання тікати з рідної землі), певно, змогла б. Якась така дивна довіра виникла тоді - може через легендарність землі і елінської культури, може через клімат.

Ну і як, після того як знайшли граматику.. невже самотужки опановували новогрецьку??..

На моєму диску кілька виконавців, різних, 4-5 імен, завтра подивлюся і напишу хто саме.
Цікаво, що жіночі голоси часто низького тембру, а чоловічі - навпаки.. і такі дуети характерні і для іранського співу, принаймні, з того що я знайшла на своєму диску іранської музики, який розшукала на Петрівці і задоволена ним.

У мене, правда, підхід трохи дивний до музики.. я живу з батьками, комп'ютер в основному призначений для наукової роботи батька (у нього робота - і хоббі і робота, тим більш що на роботі техніка не дуже сучасна). А програвач - аудиво-дисків. Зокрема тому, а ще тому що у мене дуже вибіркове ставлення.. я переслуховую диски з музикою, обираю те що мене зачіпає найглибше, формую аудіо-диски і слухаю їх - і не набридають. Бо дратує слухання, якщо не приносить повного задоволення і хочеться "перемотати вперед". Хоч є один мінус - смаки змінюються, інколи розуміння якоїсь мелодії приходить під час споживання.
Така особливість з музикою.

Дуже дякую за пропозицію з лінками! мейл надішлю.
Петрівка - теж вичерпне джерело, там не все можна знайти. Буду вдячна за рекомендацію чогось, що особисто Вам здається вартим уваги (щоб не загубитися серед великого вибору :) ).
Теж навзаєм могла б надіслати кілька іранських пісень або тих грецьких, які мені найбільше подобаються - може, не маєте таких.

[kerbasi.livejournal.com]

"а продавець одразу розкусив мою слов"янську приналежність"

Мене чомусь раніше скрізь сприймали за німця. Але вже більше не помиляються, бо в мене тепер "наша" комплекція.

"ніде б не змогла "прижитися" окрім української землі"...

Я був справжнім філелліном за совчасів, тому вигадав собі Грецію, як інтелігенція вигадувала собі Францію, Англію чи США. У поїздці побачив, як сильно уявлення, навіяні літературою та радіо, контрастують з реальністю. Втім, я зміг би там жити. Але мені більш симпатична Швеція (Стокгольм). Може, Австрія, хоча я спочатку її терпіти міг. Колись Польша подобалася, не відчував себе там чужим. Але як вимкнули щось в мені, коли вони вступили до ЄС. Взагалі, у сприйнятті країн багато чого важать фантазії, емоції, асоціації, часом більше за реальність.

"Ну і як, після того як знайшли граматику.. невже самотужки опановували новогрецьку"??..

Я все опановую самотужки. В мене є тег "мультилінгвальність" - там моя лінгвістична історія, точніще її фрагменти.

[smijana.livejournal.com]

Може тому що я нічого не уявляла (Салоніки - не Афіни, там нічого особливого окрім соборів, білої вежі та пам'ятника Олександру і немає ніби) і ніде більше не бувала за межами України - розчарування мене оминули. :)

Ну так, маючи можливість порівнювати - можна точніше визначитися де почуваєшся комфортніше.

Щодо лінгвістичного - респект!

[kerbasi.livejournal.com]

А мене зовсім не цікавлять пам"ятки архітектури та монументи. Я за кордоном зазвичай по книгарнях ходжу. А ще намагаюся атмосферу відчути. Взагалі, під час абсолютної більшості закордонних поїздок я не бачу нічого, крім індустріальних зон, виробництв, складів, цехів, лабораторій, технічних тренінгових центрів. І це не так погано насправді, бо дає можливість бодай підглянути реальне життя тамтешніх людей.

[smijana.livejournal.com]

Ну так, туризм в пересічному розумінні як такий і поїздка з виробничою метою дають різні уявлення про людей і життя в іншій країні.

[smijana.livejournal.com]

Щодо виконавців на диску.
Вони всі різні, очевидно, це диск-збірка. Крім того не можу збагнути чиї імена написані в дужках (виконавців на інструментах?), а імена які мали би означати виконавців співу так складно набирати без грецької клавіатури, що я надіслала Вам збільшену і відскановану обкладинку.
В коментарі просто не подужаю. :)