А я жбурну камінь у "єдіноналожніка"

[kerbasi]

Навіяне плачем френд-стрічки з приводу скасування єдиного податку для частини видів діяльності.

Нагадаю всім ази законодавства. Підприємець – фізична особа. По своїх забов*язаннях, якщо що, він відповідає усім своїм майном. Він і його бізнес не відокремлені один від одного. Тобто і борги бізнесу – це борги гаманця конкретної людини-підприємця. З цього слідує, що підприємницький бізнес в принципі не може бути великим, він не може бути навіть середнім чи малим. Він повинен бути тільки дрібним. Наприклад, захотіла колишня вчителька Віра Ничипорівна репетиторством зайнятися, а Сара Іциківна вирішила, крім музичної школи, ще у приватному порядку музикуванню навчати, а дядько Сашко хоче крани та бачки туалетні чинити, а вуйко Семен на гроші, що дружина присилає з Італії, купив Дача-Логан та перебрався до Києва таксистом покататись. Тобто підприємець - фізична особа - це форма САМОЗАЙНЯТОСТІ. Закон дозволяє наймати обмежену кількість осіб, але за задумом це мають бути близькі самозайнятого підприємця, тобто метою існування такої форми бізнес є спрощений шлях для родин забезпечити себе.

А тепер питання: чи дійсно так працює вся ця підприємницька, "єдиноподаткова система"? Відповідь очевидна.

А тепер подивіться уважно на перелік видів діяльності, для котрих пропонується скасувати єдиний подачок. Ви там багато бачите з арсеналу типового родинного бізнесу? Ось нехай ті нетипові родини, що займаються фінансовим консалтінгом, експортно-імпортними операціями сплачують всі податки. Повірте, цим займаються не найбідніші родини і не на останні гроші з заощаджень. І - який жах! - хочуть понизити ліміт з півмільйона на рік на триста тисяк! Триста тисяч гривень на рік, це 25000 грн на місяць. Багато з вас, захисників єдиного податку, стільки заробляє? Опоненти можуть сказати, що це не так вже й багато, якщо треба з цих грошей товар закупляти, підтримувати виробництво, ресторан чи крамницю. Але, шановні, повертаємося до базових понять: для чого потрібен дрібний бізнес, га? Згадуємо Віру Ничипорівну, Сару Іциковну, вуйка Семена. Для модного ресторану, дорогої крамниці, виробництва реєструйте фірму юридичну особу, а не вдавайте з себе підприємців.

А тепер мої приклади.

Приклад перший. Служба таксі. Логотип на візитках. Диспетчерська служба. Працюємо з ними за безготівковий розрахунок (така вже в нас робота, що постійно треба когось розвозити). Але... Сторона договору – підприємець фізична особа. І таких договорів складаємо три-чотири на рік, тобто в цих підприємців набирається ліміт для єдиного податку (півмільйони), і підсовують іншого. Вуйко Семен у найкращому разі вкалує на цю напіввіртуальну структуру за копійки.

Другий приклад. Каже Азаров, що 80% імпорту ввозиться без митного оформлення, тобто як народ каже, заходіт контрабасом. А як цей імпорт потім з*являється на прилавках чи як його купують підприємства, що не мають звички з готівкою по ринках бігати? А просто. “Контрабас” скуповують підприємці. Їм можна не вести бухгалтерський облік. Тобто якщо що, то він завжди скаже, що купив в якийсь фірмі чи в іншого підприємства і забув, в кого. Ну ясно, що там є якась касова книжка з корішками, але ну буває таке – загубив. Отже, податківець може його просто побити і все, бо зачепитись нема за що. Ну і такі підприємця не одинаки, з підтримкою, отже – все владнається. А товар вже проданий цілком легальній структурі і біленький-чистенький виставляється перед покупцями.

Третій приклад, мабуть, найменш відомий читачеві. В нашій податковій системі є податок на прибуток. Прибуток це валові доходи за період мінус валові витрати з деякими нюансами, бо не все можна мінусувати, багато чого можна купувати тільки з прибутку після оподаткування, народ каже – з чистого прибутку. А тепер уявіть собі, що завод виробляє Дещо. Це дещо на ринку коштує 20 гривень, а собівартість з усіма витратами – 5 гривень. Отже, якщо продати, то з 15 гривень треба сплатити податок. А тепер уявімо собі таку схему: за 5 гривень це дещо купив підприємець на єдиному податку, перепродав іншому за 6, а той іншому за сім, і так до 18, а останній за 19 – знов підприємству, а підприємство за 20 – вам. Яка сума оподатковується тепер? Вірно, одна гривня.

Четвертий приклад. Представник іноземної фірми - постачальника ширпотребу. Він давно облаштував все так, що в нього гроші за кордоном, там він закупає товар на іноземну юридичну особу, експортує в Україну, звісно через "схеми". Тут де-факто в нього мережа магазинів. При цьому він підприємець на єдиному податку. Іноземці, виробники товару платять йому ті півмільйони на рік в Україну, решта - на закордонні рахунки. Як він сам каже, ці півмільйони дозволяють пояснити ВСЕ, будь-який стиль життя в Україні, а його витрати за кордонам в Україні ніхто не бачить.

Отож, шановні, не треба проливати сльози. Ця система єдиного податку в країні не спрацювала. Вона працює проти нас з вами. Я минулого тижня повертався додому, чую сидить зграйка молоді “під пивом”, і один, такий діловий, козирний, років ледве 18-20 хизується, як він започаткував бізнес (щось навколо базару), і як він все собі забирає, крім “занести”, куди треба, і як податки не платить саме через “підприємницькі” схеми. Отже, вже податки не тільки великі бізнесмени не платять та панночки, котрим великі бізнесмени подарували аптеки, салони краси, бутіки, щоб хоча б чимось ці панночки були зайняті, а й шмаркачі “під пивом” на лавочці у жилмасиві. А їхнім батькам ми пенсії платимо. І дороги під свої авто вони хочуть за наш рахунок, щоб ремонтували.

Я не вірю владі. Азаров з них єдиний, хто брав участь у розбудові держави, у бюджетній частині та знає, як держава функціонує. Решта ж там – самі знаєте хто. Я не вірю, що пацани дозволять, щоб їхній братві перекрили схеми. А третя з мною описаних для них особливо актуальна, бо ж вони там кожен другий “виробники”, це ж не торгаші якісь з НУНСу... Та й торгаші - дивись четвертий приклад.

Тепер пара слів на аргумент “нє всє такіє – єсть чєсниє прєпрініматєлі”. Чесні може і є, але розумних нема. Я вже багато разів писав, що оцінюю рівень наших підприємців вкрай низько. Підприємець – це у середньому самозакохана, безпідставно самовпевнена особа, котра вважає, що нічому вчитися вона не повинна, бо й так все знає. Ділова література, семінари, тренінги – це не для них, бо вони самі кого завгодно можуть вчити.

Якби зараз існували дійсні підприємницькі організації, а ділова преса не стала б тим самим глянцем, тільки для товстих чоловіків у дорогих сорочках, тоді було б кому не допустити ситуацію, коли під гаслами сприяння самозайнятості були утворені антидержавні і антинародні схеми обкрадання всіх нас. Не породили таких – отже, тепер тримайте. Тут насправді все відбувається у дусі соціальної справедливості. Україномовні інтелектуали не спромоглися породити сучасного, якісного культурного середовища – отримали неорусифікацію і Табачника, підприємці не спромоглися створити якісного, професійного ділового середовища – тепер отримуйте нове державне здирництво і Азарова.

Так, шановні, я - такий собі лошара. Мені не пощастило працювати в структурі, котра сплачує всі до останнього податки. Тому я через заздрощі до кмітливих хлопців та дівчаток, дядечок та тіточок хочу, щоб і вони платили податки. Отакий я є.

Comments

[alla-g.livejournal.com]

Наче все Ви правильно пишете. Але мені важко уявити, що навіть найправильніша іноземна фірма спромоглася вийти на наш ринок і стабільно отримувати прибуток завдяки лише кваліфікованому управлінню. Такі в же в нас реалії. Риба гниє з голови...

[kerbasi.livejournal.com]

Український ринок - це копійки, щоб ризикувати репутацією і мати перспективу наразитись на санкції з боку США і ЄС. В багатьох країнах закони забороняють корупційни практики навіть за кордоном.Принаймні у нашому випадку це так.

[alla-g.livejournal.com]

Можливо. Тоді Вашим чесним рукам та незайманій совісті можна тільки позаздрити.
Ну а в мене виникла така от собі асоціація: прийшли дуже благопристойні місіонери в дике плем'я, що потерпає від голоду, хвороб та деспотизму князьків і закликають щодня читати псалми, а ще чистить зуби й не пить брудну воду...
Думаю довго за цими рекомендаціями не проживуть. Води чистої немає на сотні кілометрів навколо...

[kerbasi.livejournal.com]

Місіонери вчать абстрактним істинам, претендуючи на володіння головною Істиною на відміну від аборигенів. Ми від них відрізняємося тим, що ми вчимо конкретним речам, за котрі кінцевий споживач сплачує немалі гроші. Ті прилади, котрим я, шифруючись, вигадую стьобові назви у моїх записах по середах, мають конкретну сферу застосування, експлуатаційні характеристики і сервісні вимоги, котрі ігнорувати небезпечно, в тому числі і для життя людей. Ось ми і вчимо не сувати пальці в розетку. Хто не хоче, може таки сувати, але не в розетку нашого виробництв,а плі-і-і-ззз.

Стосовно роботи "в білу" через митницю, то тут також все логічно, тут не стільки чесність, скільки тверезий розрахунок: якщо у дорогенькій розумній залізяці станеться неполадка, як її відправляти по гарантії, якщо її офіційно в Україну не завозили? Як списати гроші на заміну нашим європейським і американським бухгалтерам, якщо користувач не є нашим клієнтом, а той хто купував - це фірма одноднівка, і вже не існує.
До речі, служби безпеки підприємств Ахмєтова вимагають "білих" поставок техніки. Отак-от! )))

[vla-sta.livejournal.com]

тю..
Таких досить багато..
Іноземні фірми що займаються юриспреденцією чи бухгалтерією "білі-білі" та "пухнасті-пухнасті"..

[kerbasi.livejournal.com]

Ні, вони не білі.
Білі якраз такі як ми, індустріалісти-мазутники.))
А бухгалтерів/аудиторів/юристів, якщо не в Україні деруть за порушення, то в більш цивілізованих країнах вони постійне джерело скандальних новин.

[vla-sta.livejournal.com]

"знайомі" німці (клієнти) надають послуги іноземцям..
Ті не можуть самостійно в наших хитрощах розібратись і не довіряють місцевим..
Так от у німців тих все робиться в білу і строго за законом..

[kerbasi.livejournal.com]

У нас також бухгалтерія на аутсорсингу. Одною з відомих міжнароджних компаній і користуємось. Але це не через нездатність розібратись з місцевою специфікою, а через економію ресурсів. Коли стане доцільно, наймемо бухгалтерію і фінвідділ з кваліфікованих людей з іноземною мовою, і почнемо розбиратися.
До речі, бухгалтерсько-аудиторські фірми розуміють бухоблік дуже обмежено: проводки, звітність і подання, а всі тупі акти, кошториси та інші папірці - це відповідальність клієнта. У кращому випадку вони тому німцю скажуть, що він на поїздки на службовому авто має складати маршрутний лист та дадуть зразок, при тому надіславши рахунок за 3 додаткові години використання телефону/факсу ))) А вже точно вони не пояснюватимуть йому, що ці форми треба офіційно купувати, брати на облік, видавати за спеціальним журналом та списувати по мірі використання. А коли за некиконання вимог законодавства вздрючить податкова, ці консультанти скажуть: "Читай угоду, дорогенький".
Я вже більше 10 років працюю, і бували жорсткі дискусії з бухгалтерами з фірми. І це кожного разу дуже складний процес, бо в угодах кожне слово вже давно вписано на їх користь. Треба бути дуже ретельно підготовленим, щоб з ними спілкуватись. Але нічого - перемагали )))

[vla-sta.livejournal.com]

"мої" німці беруть дуже дорого за працю дівчат..десь 65 євро за годину..Протє всі штрафи та проблеми за рахунок "бухконтори"..Тобто проблеми у клієнтів не повинні виникати взагалі..
;)

[kerbasi.livejournal.com]

Ми також так вважали... ))
Як почалася криза, я прозондував ринок у Києві на предмет тарифів і наявних гравців, і переконався, що якщо потрібно вирішувати "всє вапроси", то треба працювати з українською фірмою, а не з іноземною. Українські дійсно вирішують, а іноземці, якщо що, то починають тицяти в угоду та в кодекс етики.
Втім, ми залишилися наразі з іноземною фірмою, бо, мабуть, їм хтосб злив, що ми ринок зондуємо, і вони раптово почали менші рахунки присилати. Зараз знов "виправляються", отже, либонь варто ще раз налякати. ))

[vla-sta.livejournal.com]

ми запросили займатись бухгалтерією друзяку..
У нього тіпа профільний бізнес-надає такі послуги двом десяткам фірм..
І все добре..
Повна взаємна довіра,і зацікавленість у тому щоб всє було нормально..
Такий собі консорціум, друзів..