Мішанина думок про суржик

[kerbasi]

МШФ   dubchack нагадала про болісну тему українських роздумів , тему суржику. От з цієї нагоди під катом зібрані різні тези з моїх давніх дискусій. Тези невпорядковані, просто витягнуті на світ. Отже, чим відрізняється суржик від піджину? Яка перспектива суржику? Може, комусь цікаво. 

Піджин - це перед усім контактна мова, тобто її використання обмежене конкретними ситуаціями, де відбувається контакт між носіями різних мов без посередництва професіональної допомоги (перекладачі, розмовники, мережа мовної освіти): базар, наприклад, дім іноземців, церква з богослужінням іноземною мовою то що.

За певних обставин піджин може перетворитись на живу мову і отримати літературну кодифікацію. Tok Pisin у Папуа Новій Гвинеї, наприклад, і створювана зараз вченими мова нової держави - Сх. Тимор.

В Україні суржик - це не результат контактів, а форма української мови зі значними втратами лексики та спрощенням граматики і синтаксису. Зазвичай таке відбувається перед тим, як мова остаточно зникне як перша мова для її носіїв.

За наших умов суржик це не так вже й погано, бо залишає хоча б щось для надбудови відроджуваної української мови та хоча б крихти відмінної від русо-совєцької свідомості. За умови, що таки її (мову) відроджують. Бо якщо зусиль не докладатиметься, то наступна генерація вже від суржику залишить кілька слів для колориту.

Це можна проілюструвати прикладом мови ідиш. Якщо до другої світової це була функціональна мова, то після другої світової у середовищі розпорошених мігрантів - утікачів від Холокосту - вже були розповсюджені такі перли, як "мір велн гуляєвен міт медлінер походке ун фірн нежнем разговор", або жартівливе, але як кожному жарті є правда, "аф дер полке ін кладовке штейт ді банке міт варенє". А серед сучасних людей вже залишилися не дуже автентично імітовані інтонації за окремих контекстів та окремі ізольовані та вживані суто у специфічних контекстах слова на кшталт "рахубе", "кіпіш", "цимес", "нахес" і так далі загальною кількістю не більше двох десятків у більшості носіїв.

Така ж доля буде і в суржика, якщо його терміново не почати підживлювати українізацією не тільки школи та державної служби, але й реального життя.

Суржик все ж таки система, а не довільна мішанка. Суржик Вєрки Сердючки, як на мене, автентичний, а Михайла Бриниха ("Шахмати для дебілів") - штучний.

Брак письмової грамотності не ознака занепаду саме мови. Мова існує відтоді, коли літер ще не винайшли, та існуватиме, якщо навіть літери десь зникнуть. Школи недостатньо для розвитку мови. Треба, щоб мовою передавались актуальні для дитини речі. Якщо більшість літератури, фільмів, мультиків, абсолютно всі комп’ютерні ігри, вивіски на магазинах та заголовки газетах, за якими бабусі навчають онуків першим літерам, подаються іншою мовою, то ніякого відродження не станеться. Що ми маємо можливість спостерігати на сході-півдні.

Тут потрібна не стільки державна політика скільки воля людей. А воля втрачена. Вона була у горбачовську перебудову і трішечки спалахнула у 2004-му, але, здається, вже остаточно згасає навіть у Києві, не кажучи вже про лівобережні регіони.
--------------
А тут типова мова, що утворилась протягом останніх 70 років з піджина:

http://www.radioaustralia.net.au/tokpisin/

Хоча лексика значною мірою англійська, граматика не дуже має багато спільного з англійською. Та й з граматиками інших складових колишнього піджина також. Піджин зазвичай має дуже спрощену граматику (моя твоя не понімай) на основі довільно запозичених та спрощених форм контактних мов. А коли піджин стає першою мовою для першого покоління носіїв саме піджину, то починається процес ускладнення, утворення системи, і мова починає вже жити окремо від колишніх складових піджину і самого піджину старших багатомовних поколінь.

Нічого подібного у суржику не відбувається, він не перетворюється на мову, він просто є проміжною формою перед остаточним переходом на російську мову.

До речі про "моя твоя не понимай". За два роки у радянській армії, де у нашій казармі слов'яномовні складали менше чверті особового складу, я переконався, що ця "моя твоя" є просто вигадка російськомовних. Насправді в нас казали б: "Я тєбя (або тєбє) не понімаєт (або нє понімаєш).

Ось ще типові фрази:

- Ложка дай
- Тєбє адин?
- Нєт, два.

Бачимо втрату граматичного роду у напрямку фіксації чоловічого як загального (ложка адин).
Також спостерігаємо втрату категорії числа (адин ложка, два ложка), втрату відмінків, і що особливо важливе - знахідного. А це вже повна руйнація типології мови. Але нічого навзамін не напрацювалося, хоча можна було б очікувати, що зафіксується порядок слів, щоб передати хто діяч, а хто об’єкт дії. Але це занадто складно для двох років контакту. Мишка кішку їсть чи кішка - мишку, дізнавались з контексту.

Досить типовим було також змішування особових форм дієслів:

"Он п’яні, он стоять нє можЕШЬ"
"Я тєбє нє панімаєш"
з паралельним але досить довільним використанням закінчення 3-ї особи однини: панімаєт, может.

Отже, в принципі, можемо собі уявити, яким був би русо-тюркський піджин, якби разом жили не два роки в казармі, а більше, та раптом би зникло нав’язування вивчення російської мови. Ну а якою постала б нова мова через покоління від піджину, то це вже не можна уявити, просто фантазувати та написати фентезійну утопію. :-)

Comments

[skagenij.livejournal.com]

краще погана українська за гарну російську

[kerbasi.livejournal.com]

за деяких обставин

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ви слушно помітили, що є суржик природний, коли в українську канву вплітаються російські слова, бо вони доступні чи милозвучніші, чи поширеніші. І є штучне язичіє, яким пише більшість користувачів укр.ЖЖ. Навіть у Фаїни Каплан це вже не суржик, а язичіє. Я осіб, що пишуть цим язичієм, не френдю принципово - окрім тієї ж таки Каплан ти Діверсея. Люди не розуміють, що воно прикипає, що потім не відчистиш. Я за 20 років, одколи цей дурний звичай калічити мову з'явився, маю досить спостережень. От той же Діверсей - на диво талановитий чоловік, а літературною мовою творити вже не може. Тим часом його" язичницькі" вірші - дотепні, класні - однак це глухий кут, дорога, яка нікуди не веде. А міг би зайняти майже порожню нішу сатиричного вірша... Усі, хто на зламі 80-90-х почали варнякати оцим псевдосуржиком (до того говоривши доброю українською), пішли в небуття. А було ж багато талановитих...

[ferike.livejournal.com]

Цей "псевдосуржик", як ви кажете, займає в українському комунікаційному просторі нішу комічного. І в блогосфері, і в худліті, і в повсякденному спілкуванні закріпилось правило: щоб здаватися смішним і дотепним, мовець КОНЧЕ мусить вкидати спотворені російські слова або зросійщувати українські. Звідси Каплани, Діверсеї, Гігзи, Зульфії, Бурковські та легіони інших. Цих "корифеїв" та їхніх наслідувачів можна зрозуміти, бо в російській мові засоби творення комічного дуже розвинені, а українська традиція смішного за останні сто років забулася, спримітизувалась і не витримує конкуренції з боку цитат з Ільфа-Петрова та Гайдая. Але, як ви слушно кажете, ця тенденція рано чи пізно впирається в глухий кут.
Востаннє нормальну гумористичну передачу без суржику я чула році так у 97-му :)

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Одно слово, дожилися. Завжди українською було легше висловити смішне, навіть попри потужну інвазію єврейських талантів у російську культуру на початку ХХ ст. Аж до пандемії телебачення. І коли наприкінці того ж таки ХХ ст. вимерли, зокрема в літературі, носії питомої української мови і питомого українського чуття смішного.

[kerbasi.livejournal.com]

Це може здаватися комічним тим, хто ніколи з реальним людьми з глибинки не перетинається. Я приїжджаю кудись до Нікополя чи до Сум на завод, звісно, там все па-фсємпанятнаму у робочих ситуаціях, але вдається підслухати, як робітники між собою розмовляють, а не з "панами", от тоді й чуєш справжній суржик. Ніяким боком творчість перелічених Вами жж-авторів на нього не схоже, ні в якому наближенні.

[kerbasi.livejournal.com]

Повністю згодний з Вами! Навіть стосовно персоналій. Нижче ferike ще додала пару імен.

[larry-bc.livejournal.com]

Дякую.

За мову трэба не змагацца, на ёй трэба размаўляць" (с) А. Хадановіч.

[skagenij.livejournal.com]

треба змагатись, щоб була можливість нею говорити!

[zhouck.livejournal.com]

Чому ж, знаю випадки переходу з суржику і на українську.

До того ж, суржик вже давно склався.

Наприклад, суржик східної слобожанщини (куп’янський повіт, наприклад), за 120 років не так вже й змінився (почитайте Іванова, 1907 року видання, а зібране ще за 20 років до того).

[kerbasi.livejournal.com]

То скоріш не суржик, а діалект чи говірка. Суржик це все ж таки явище, спровоковане штучним "злиттям" мов.

Перехід можливий. Тільки він не станеться у більшості людей сам собою. Потрібний суспільний поштовх.

[dubchack.livejournal.com]

Слухай, ну тут скільки нас, стільки думок про суржик. Це можна безкінечно обговорювати.
А книжка Масенко - це просто песимістично-депресивний шлейф, який тягнеться і тягнеться за українським мовознавством. І цей шлейф блювотний.

[ferike.livejournal.com]

Та ніхто не заперечує його блювотність :)

[dubchack.livejournal.com]

Ну ще не вистачало, щоб це хтось почав заперечувати :)
Достатньо і того, що заперечують суржик)

[kerbasi.livejournal.com]

Я її книгу не читав, тому не заперечуватиму наразі :) До речі, в тебе можна позичити книжку?
Взагалі, важко зберегти позитивне мислення, якщо досліджуєш тему знищення рідної мови. Отже, я готовий виявити поблажливість до песимістично-депресивного шлейфу. )

[nboyko.livejournal.com]

> Бачимо втрату граматичного роду у напрямку фіксації чоловічого як загального (ложка адин)... втрату відмінків, і що особливо важливе - знахідного.

Ось так i з'явилась англiйська :)

[kerbasi.livejournal.com]

:-) Десь так.

[valya-zakhabura.livejournal.com]

надто часто сама вживаю суржик, через брак живої мови "вилітають" слова, російських ужиткових багато, а на роботі і вдома українською говорю лише я. Як вона житиме в мені, та мова? Чи не буде як в тому анекдоті про канадійців "Вайфо, клозни дори, бо чилдренятко заколдіє!"

[kerbasi.livejournal.com]

А за корнером кар припаркований :-)

Це лікується самоосвітою та створенням штучного мовного середовища (інтернет-радіо, фільми з дубляжем, спілкування у своєму колі і т.д.). Але це потребує надмірних зусиль. Кожному особисто вирішувати, чи варто. Мені один чех нещодавно казав, що навряд чи варто відроджувати українську, як два століття тому не варто було відроджувати чеську. От і такі бувають думки навіть за межами нашого ареалу.

[maryxmas.livejournal.com]

мушу зауважити, що з лінгвістичної точки зору суржик є саме контактною мовою.
що є нетиповим для контактної мови, він є породженням двох споріднених мов.
але все одно контактною мовою.
бо контактна мова виникає на стикові двох культур.

зі.
я от суржиком ані говорити, ані писати не можу -- не виходить.
правда, інколи проскакують русизми, але я -- хоч як тим переймаюся -- ніц із тим зробити не можу.

[kerbasi.livejournal.com]

Принаймні, з тих статей, з котрих я навчився цієї термінології, слідувало, що контактна мова не є мовою спілкування у родині та спільноті, це мова виключно для кількох контекстів (базар і т.д.). Суржик однозначно таким не є. Суржик - це фаза заміщення української мови російською, українська, інтерферована російською. В цьому сенсі русифікований стьоб вихідців з західної України суржиком не є, як не є ним автентичні говірки Слобожанщини. Втім, я не готовий до дискусії, бо не маю під рукою посилань.

[sleepy16.livejournal.com]

не подобається мені цей увесь трагізм, драматургія та ужоси.
негативне мислення - це зло. нафіг-нафіг.

[kerbasi.livejournal.com]

Мене чисто для вдосконалення письмового стилю цікавить, де в моєму дописі трагізм, драматургія і ужоси.

чудовий діалог!

[sleepy16.livejournal.com]

- Ложка дай
- Тєбє адин?
- Нєт, два.

а я так, між іншим, дуже люблю розмовляти! дуже чарівно, як на мене.

мовотворчість - природній процес, рушій прогресу. якщо щось видається оточуючим привабливим, то воно їх "заражає", і таким чином поширюється. в ідеалі - якщо є рівний доступ до всіх альтеративних джерел мовленнєвих стилів і форм - перемагають найкращі! у тому, що мова змінюється і вдосконалюється, я не бачу ніякої проблеми. навпаки, це дуже добре.

що тут розуміють під суржиком або піджіном - не розумію. є врівноважені форми мови, коли всі конструкції мовця у певному стилі підкоряються певній логіці і відповідають своєму стилю. а є неврівноважені, тоді окремі слова або конструкції випадають із загальної логіки і дратують вухо. останнє явище, як показує досвід, надовго не затримується.

щоправда, щоб помічати нелогічність і негармонічність окремих мовних форм відносно контексту, мовцю і його оточенню потрібний певний рівень розвитку :/ чого ми насамперед від українських журналістів ТБ і преси, на жаль, не бачимо.

підсумок - я бачу із мовою лише одну ґрунтовну проблему. економічно і науково суспільство деградує, а мова - лише відображення його рівня розвитку.

Re: чудовий діалог!

[kerbasi.livejournal.com]

Проблема це таке поняття, що його треба окреслювати. Для суржикомовного східняка, прихильника ПР з брудною георгієвською стрічкою на "Ланосі" ніякої проблеми немає, бо його діти розмовляють російською з ледве помітним акцентом, а онуки, взагалі, акценту не матимуть. А ті, хто у Москві вчилися чи жили тривалий час, то взагалі по-московськи цвенькають. Проблема є в тих, хто вважає, що Україна має стати одномовною, гомогенною нацією. У цих дуже велика проблема. Краще вбити себе, ніж з нею жити. Проблема також є у тих, хто сподівався мати більш-менш цілісне мовне середовище українською мовою. Це середовище існує, але всі дії влади спрямовані на те, щоб воно було виключно клубно-побутовим, тобто у родині та у колі однодумців. Як це було в УРСР.
Що таке суржик може й нелегко зрозуміти, але дуже просто відчути. Для цього треба посидіти годинку серед простонароддя на сході та півдні України. Бажано при цьому мовчати та тільки слухати.