Про матрьошки

[kerbasi]

Коли минулого разу летів до Польщі, читав у літаку «Виборчу», і натрапив там на замітку, по жінку, яка створила систему реабілітації жінок, котрі випадали з трудового життя через якісь причини, зазвичай, через пологи, відпустку з догляду за дитиною, а потім відсутність прийнятного працевлаштування протягом тривалого часу. Йдеться, звісно, не про вищі щаблі білокомірцевого середнього класу, як то бухгалтери з міжнародною кваліфікацією, адвокати та інші подібні, котрим всі ті «декрети» хіба уповільнюють кар’єрний зріст, а не викидають з ринку праці. Йдеться про жінок значно менш кваліфікованої праці.

Реабілітаційна установа організована на кшталт мануфактури, де в її учасників перед усім намагаються розкрити творчі здібності. Мануфактура виробляє різні сувенірні вироби, часто на етно-тематику. На світлині можна було розгледіти стіл, за яким кілька жінок виготовляли… МАТРЬОШКИ! Отже, у Польщі виготовляли цю занозу в чутливому місці свідомого українського патріота! І не згінела єшче Польска. До речі, матрьошки можна легко купити у Варшаві у Старому Місті, а також в аеропорту.

Щоб там не казали, але Росія – це дуже розкручений бренд. І ця розкрутка дозволяє продавати у сувенірному вигляді маскультову проекцію Росії. Чому б на цьому не заробити соціально неадаптованим жінкам з польської глибинки або торговцям сувенірами в duty free? До того ж, це завжди можна подати, як те, що Польща є східним форпостом Європи, частиною колишньої сфери російського впливу, а тепер відповідно європейським  мостом на Схід.

До мене по роботі часто приїздять іноземці, цікавляться   сувенірами, і звісно ж, ми розповідаємо їм про писанки, обереги, пузатих козачків з фаянсу, вишиванки, глечики. З моїх спостережень, після відвідування сувенірного краму, десь відсотків сорок з них все одно купують матрьошку або шапку-вушанку. Щоб зрозуміти, чому так стається, треба трохи знати, як проводять своє дозвілля з друзями нижні верстви західного середнього класу. Під час дружніх посиденьок з друзями чи родичами ніхто не веде довгих, фундаментальних розмов про складні речі. Це не інтелігентська кухня 80-х, де «синим цветком горит газ». Якщо Франц або Мішель їхав до України, ніхто не перейматиметься вивченням складної української історії. Задовольняться тим, що це десь на околицях Росії. Так само і з сувенірами, зазвичай, ніхто не хоче головоломок, людям потрібне просто матеріальне свідчення того, що Франц або Мішель приїхали з околиць Росії, де все так не схоже, особливе, а до того ж небезпечне (хай навіть і здебільшого уявно). А ще вип’ють по сорокаграмовому наперсточку горілки-водки – і парті вдалося.

Звісно, є такі, котрім цікаві автентичні речі, але це далеко не всі з туристів чи подорожуючих ділових людей. Отже, щоб мати виторг туристичній сувенірній крамниці потрібно мати певний набір «глобальних сувенірів, котрими поряд з матрьошками вже давно стали, наприклад, голландські домики та млини, німецькі скляні кулі з композиціями зі «снігопадом»  та багато іншого, що продається геть в усіх аеропортах і на центральних площах усіх туристичних міст. Звісно, крім глобальних сувенірів в асортименті слід мати і місцеву автентику. І також треба вміти цю автентику продавати. А ще треба вміти робити так, щоб ця автентика працювала на країну, а не була просто етно-кітчем. Але про це якось іншим разом.  

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Поліцію смаку не впровадиш, смак не прищепиш, навички не виховаєш швидко. Доведеться з цим жити.

А ти не питала колег, чому вони радять купувати матрьошки. У чому перевага матрьошки з їхньої точки зору?

[liniyka.livejournal.com]

Питала, чому матрьошка)). Відповідали питанням на питання - "А що ще?". Стереотипи. Не в перевагах справа. Батьки дарували матрьошок, от і вони дарують, не замислюючись.

[kerbasi.livejournal.com]

От мене щиро дивує, звідки вони такі повилазили! :)
У родині, звідки я маю походження, не було жодного родича в українському селі, ніхто не вивчав укр.мову у школі, крім мене та сестри, ніхто не переймався національним походженням, матрьошки в нас були, я сам ними грався (і матрьошка мені подобається, прийде час - куплю), але чомусь у нас був пластиковий козак-товстун, в якому зберігали ґудзики, в мене була "гуцульська" дудочка з викарбованим візерунком (вони продавалися в сувенірних магазинах аж у 70-ті роки!), а у мами була навіть блузка з вишивкою. А, ще піаніно називалося "Україна". Через цю "ї" я власне дізнався про існування української мови, коли мене вчили російській абетці, і я почав читати все поспіль. Це, повторюю, ніхто навмисно українське не пропагував і не підтримував. Як можна вирости і не знати нічого, крім матрьошки?!

[liniyka.livejournal.com]

Не можна по собі судити))).
Звідки повилазили?.. Для мене це частина феномену фанатів совка. Можливо, не варто це змішувати, але матрьошки у мене зі совком асоціюються. А в Києві масово полюбляють совок, особливо ті, хто занадто молоді ще, щоб цей період був пов'язаний з дитячою чи юнацькою ностальгією. Як візуал, вважаю, що любов до совєцького передається не лише з молоком матері, а є ще й за якимось вродженим несмаком. Мені все совкове, псевдосовкові інтер'єри, одяг, деякі речі видаються недоконаними, часто непропорційними і асоціюються зі злиднями. Матрьошка за конструкцією - геніальний винахід, безперечно. Але розписана хохломою матрьошка - це частина тих часів, коли інтер'єри у всіх були однакові і прикрашали їх однаково.
Повертаючись до киян: у жодному разі не хочу нікого образити, але чомусь саме кияни вирізнялись на моєму шляху дивною пристрастю до совка та матрьошок. Звідки це в них, як і захоплення Маріїнським палацом, але водночас нерозуміння краси європейських столиць - для мене загадка і дослідження, що постійно триває)))

[kerbasi.livejournal.com]

Я знов про себе :) Мені для душевного комфорту в інтер"єрі китайщина потрібна, але я навіть уявити собі не можу, щоб на прохання порадити український сувенір я комусь би запропонував купити дракона.
В тих людей дуже вузьке поле зору, вбога фантазія. Так, у Києві таких чимало, зокрема серед молоді. Причини, в принципі, очевидні. Але то інша велика тема... :-)
А совок люблять ті, кому там було комфортно. Вони ж ці світлі спогади передають дітям. Зі зрозумілих причин концентрація тих, кому за совка було тепло і затишно, у Києві вища за провінцію. Тому й має місце на перший погляд дивний феномен: на сході за совок переважно робітничий клас та дрібні службовці-бюджетники, а у Києві - міщани та інтелігенція.

[liniyka.livejournal.com]

Тему розкрито)))
Єдине, що мені ще незрозуміло, це розповсюджена вузькість поля зору столичних персонажів. Часто кияни рівняються на москвичів, але захоплення москвичів Москвою чомусь не заважає їм бачити красу інших міст і стилів, розвиватися в різних напрямках.... Як правило, столичні мешканці відрізняються широтою поглядів і просунотістю, а кияни часто консерви ( і я розглядаю середній клас і просунуту молодь при цьому).

[kerbasi.livejournal.com]

Москва - столиця з 1918 р. Київ - з 1991-го, а реально відмінності від великого обласного центру почали складатися тільки наприкінці 90-х, "статліцу саюзнай ріспублікі" серйозно вважати реальною столицею не варто. Отже, столичним поколінням ще рости і рости.