Про "не всі такі"

[kerbasi]

Дискусії з інтелектуальною та добре вихованою у гуманістичній традиції (у міру розуміння останньою совєцькими батьками) публікою майже завжди приводять до тупіку, коли на цілком обґрунтоване узагальнення ти чуєш нездоланний аргумент: «Не всі такі».

Ми всі знаємо, що економічний результат країни складається з економічного результату українських бізнесів, українських родин та одноосібних домогосподарств. В результаті маємо те, що маємо: вкрай неефективну економіку і бідне населення. Але з точки зору гуманістично вихованого інтелектуала винний хто завгодно тільки не українське суспільство, бо не всі такі.

Так само наше суспільство і навіть його окрема частина, Донбас, аж ніяк не винні у тому, що країною керує людина з дуже сумнівною біографією, з’вязками, бо кілька відсотків за нього ж не голосували. І на протилежному кордоні нашої країни аж ніяк славні галичани не винні у тому, що їх регіон перетворився на справжній розсадник ксенофобії, клерикалізму, антилібералізму, постійним джерелом напруженості у відносинах чи не з єдиною країною, симпатиком України у Євросоюзі, Польшею через «вчасно» витягнуті з глибин історії проблеми орлят та етнічних чисток Армії Крайової. Ні, звісно, не треба ділити українців за регіональною ознакою! Не всі ж такі! Ми ж знаємо Романа та Мар’яну, а вони ж не такі, як і Ваньку з Свєткою – вони теж не такі! Отака виходить позиція. Все чудово, нікого не можна ображати, всі люди хороші, жодна тварина не мусить страждати. Тільки за рейтингами Форбзу Україна четверта найгірша економіка у світі, у рейтингах економічної свободи та сприйняття корупції, гуманітарного розвитку ми пасемо задніх. І нікого у цьому не можна винити. Крім Юльки з Янеком, звісно.

Ви як хочете, шановні читачі з гуманістичним вихованням, але ваша позиція є антиітелектуальною за своєю природою. Як би ми не старалися, ми не можемо обговорити життєву долю та суспільний внесок кожного з 46 мільйонів українців. Як не крути, але для міркувань та висновків нам потрібні узагальнення та середні величини. Скільки б не було в нас чудових, милих знайомих, які «не такі», вектор розвитку суспільства, господарства, держави та загалом цілої країни визначається середньозваженими величинами. І ці середньозважені показники в нас кепські як на національному, так і на регіональному рівнях. Ситуацію можна виправити тільки усвідомленням своєї місії як інтелектуала, місії з поліпшення якості людських ресурсів країни, тобто людей, котрі живуть та працюють поряд з вами, а не застарілим народницьким адвокатством. 

PS: цей допис написано для того, щоб економити слова у майбутніх дискусіях. Спрямовуватиму сюди тих, кому не подобається обговорення абстракцій. А мені життя не вистачить розглянути кожну окремо людину у світі або у країні. Отже, сподіваюся, ми порозумілися раз і назавжди стосовно цієї теми.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Ми з Вами тут фактично продовжили давню дискусію про особливості Вашої історичної території, тому вся дискусія дуже сильно відхилилася від теми. Мені давно слід впровадити табу на тролення галичан у цьому щоденнику.

Стосовно свого допису я так і не побачив, де саме я невірно діагностую соціальні болячки. Зауваження стосуються деталей та аргументів, котрі можна легко викинути з тексту без втрати його змісту. Все легко можна переформулювати на зовсім інших прикладах. Але не зміниться основа мого підходу: я не сприймаю адвокатства по відношенню до вибора дорослими людьми їхньої долі. Втім, для балансу хтось має стримувати таких, як я, самозакоханих ринкових екстремістів, егоцентричних, безжалісних селф-стартерів, вульгарних соціальних дарвіністів, щоб ми не перетворили країну на концтабір та лабораторію з ранньої діагностики та селекції козаків та гречкосіїв.

Але якщо суспільство перехилити у напрямку надмірного захисту, то отримаєте націю соціальних паразитів, і загніватиме воно десятиліттями, що, до речі, вже майже сталося. І що кумедно, що реального ж захисту немає, тільки на словах: брехливих - від популістів, щирих - від прекраснодушних народних "адвокатів".

Я навряд найближчі роки отримаю достатньо практичного матеріалу, щоб відмовитися від цих моїх поглядів. Втім, менш за все я хочу з Вами сваритися. Отже, давайте спробуємо визнати, що обидва підходи мають свою рацію і потрібні суспільству.

[tin-tina.livejournal.com]

обидва підходи мають свою рацію і потрібні суспільству.
Дякую, з цим і я цілком згоджуся :-) Можу навіть відразу зізнатися. чому в мене автоматично виникає підозра по відношенню до терміну "антилібералізм" (як звинувачення). Лібералізм - широкий спектр поглядів і одним боком справді межує з соціал-дарвінізмом - ну, хоч би в сенсі "нічого не біймося, молоді і сильні виживуть". Мені такий підхід видається неправильним, тому й мене можна включити до "антилібералістів".
реального ж захисту немає
От-от. І нічого доброго в цьому немає.

[kerbasi.livejournal.com]

З соціал-дарвінізмом можуть межувати якісь радикальні форми економічного лібералізму. Я ж коли згадую лібералізм менш за все його маю на увазі. Лібералізм - це перед усім філософія та етика, а не економічна модель. Та й в економічних моделях ніхто не закликає вбивати або морити голодом слабих і не заперечує соціального захисту. Концепція "welfare state", до речі, одна з ліберальних концепцій, але саме з цієї концепції наші доморощені критики виводять страшилки мільйонів дармоїдів-мігрантів на шиї трудівника. Так що, ліберали таки вбивають слабих чи розбещують їх "велфером"?

Підсумовуючи, я - за "держава для людей", а не "держава понад усе", я - за свободу совісті, а не щоб зігнати усіх до церкви, до того ж до єдиної, я - за рівнопра*я людей, незалежно від стану, етнічності, статі і т.д., я - за представницьку форму правління, розділення гілок влади, підзвітність влади і т.д. Як ці положення можуть зашкодити немолодій і несильній людині, я не знаю. Але я точно знаю, що поклоніння державі, перетворення духовного життя з особистої справи на обов*язкову і контрольовану державою, розподіл людей по гатунках навіть у м*якій формі обов*зково призведуть до масового цілування мєнтовського чобота. У протилежному мене не переконати.

[tin-tina.livejournal.com]

Давайте, я поясню, звідки я "нахапалася" такого: це завдяки спілкуванню з Могултаєм (wyradhe). Може, я краще посилання закину (http://wirade.ru/cgi-bin/wirade/YaBB.pl?board=polit;action=display;num=1062596850;start=0#0), щоб було зрозумілішим те специфічне значення слів "лібералізм" і "антилібералізм"?

[kerbasi.livejournal.com]

Якийсь євразієць. Ад лібералізма - Нова Газета та Гайдар! Тіно, це не серйозно. Чому б не ознайомитися з першоджерелами? У мене є збірка робіт з лібералізму українською мовою. Вона мені більше не потрібна, можу позичити на необмежений термін, а якщо потрібно, то й назавжди.

Головне, що дратує консерваторів в лібералізмі, це те, що, на їх погляд, лібералізм відкриває загрозу цілком законними засобами відмовитися від цінностей, котрі консерватори вважають життєво необхідними. Оскільки людина має абсолютне право обирати, то може й скасувати інститут шлюбу, проголосити гомосексуалізм найвищою чеснотою та цим привести рід людський до вимирання і т.д. Про те, що головна мета лібералізм - комфорт, це бздури. Є загроза,що матеріальні цінності замінять цінності духовні, але це не обов*язково цінності комфорту: золотий унітаз не додає комфорту, він додає пихи. Консерватори (крім постсоветських самозванців) також за комфорт і цілком за вільний ринок і капіталістичну економіку. Інакше б вони були не консерваторами, а соціалістами.

Побоювання консерваторів мають сенс. Але з моєї точки зору загроза не у лібералізмі, бо консерватори можуть так само розстріляти за неносіння вишиванки, як і ліберали - за її носіння, головною чеснотою зробити золоти бані соборів, а не духовність - а у можливому перетворені політичного вчення на політичну релігію (тоталітарну ідеологію). Вона вже не буде за сутністю лібералізмом, але на плечах лібералів може просунутися на панівні позиції. Але від цього не гарантована будь-яка ідея, включно з консервативною.

Стосвно постсовку, то тут країни постарждали не стільки від лібералізма, скільки від монетаризма, але це зовсім з іншої опери. Найбільшим ентузіастом монетаризму була, наприклад, консерватор Маргарет Тетчер. Втім, для "могултаїв" все, що з Заходу, все лібералізм...

[tin-tina.livejournal.com]

Ні-ні, Могултай зовсім не "євразієць", а дуже розумна людина, історик. І його (наскільки я розумію) непокоїть зовсім не можливість відмови від традиційних цінностей, а інші речі. От такі, наприклад: чи має держава - будь-яка - захищати свого товаровиробника (і населення взагалі), чи покладатися в цьому сенсі тільки на ринок, в тому числі зовнішній? Чисто ліберальна доктрина, наскільки розумію, передбачає саме другий варіант. ніскільки не переймаючись тим, що чимала частина "невписаного" населення, зайнятого на неефективному виробництві, банально залишиться без роботи. При тому другий варіант часто активно нав"язують іншим ті країни, які в себе його якраз не практикують.
Або таке: чи відповідає принципу лібералізму те, що всі без винятку євроатлантичні країни захищають своїх громадян навіть тоді, коли об"єктивно вони неправі? Чому, наприклад, дуже багато країн не визнають "чужих" дипломів про освіту, навіть дуже якісну, негласно захищаючи своїх спеціалістів від конкуренції? Чому з Японії у свій час викинули тисячі дуже кваліфікованих філіпінських медсестер (щоб не створювали конкуренцію самим японцям)? От коли за лібералізм видається така, по суті, політика подвійних стандартів, - то це і викликає протест.

[kerbasi.livejournal.com]

Економічний лібералізм дає ідеальні моделі. Сферичні у вакуумі. Ніде у світі вони не працюють у повному обсязі. Кожний уряд формує політику на свій розсуд, тому у політиці зазвичай використовуються комбінації з теорій, а не чисті теорії.

У політиці окремих країн, а особливо - міжнародних організацій (МВФ, Світовий Банк і т.д.) дуже багато лицемірства і домінування короткотермінових інтересів. Якщо з урядом конкретної країни ще можна вести діалог та пропонувати вигоди в обмін на свої вигоди, то з міжнародної бюрократією, котра гедоністично живе, подорожує з паспортами ООН, нікому не підзвітна ніяких спільних інтересів бути не може. Тому критика цілком доречна. Але заради справедливості треба сказати, що й неразвинені країни також перекладають з хворої голови на здорову. Ніякий МВФ чи уряд не змушує проводити "прихватизацію", розкрадати бюджет, узурпувати судову владу, проводити рейдерські захоплення, влаштовувати родичів або корешів на всі ключові посади, відмивати гроші в офшорах. А захист українського ринку призвів тільки до того, що місцеві промислові князьки просто не зацікавлені в підвищенні ефективності виробництв та якості продукції: ви, місцеві, хавайте, що дають, бо іншого ми вам не дозволимо. Згадайте спроби виробляти телевізори та кінескопи на початку нульових. Скільки грошей кучмівська влада закачала своїм наближеним князькам від бізнесу, скільки з нас, споживачів, скачала грошей у вигляді підвищеного мита на іноземну електронику, а ми так українського телевізора і не побачили.

Я поважаю істориків, але в історичній площині. Якщо він береться писати не про своє поле компетенції, тоді хай починає з вивчення азів, бо що він там пише, то просто теоретизування постсовкового інтелігента за доміно чи на кухні, де "сігарети в руках, чай на столє" (с)

[tin-tina.livejournal.com]

(Могултай не просто розумний, а дуже розумний і вагомих аргументів у нього вистачає. Я не вмію їх відтворити :-), але дуже раджу познайомитися принаймні з викладом)
Щодо іншого - ну от, може, варто б оголосити війну антилібералізму саме там, де він процвітає? Тобто в середовищі міжнародної і внутрідержавної бюрократії, саме тієї, яка у всякі способи знущається з "непривілейованих" громадян інших країн і влаштовує їм, без перебільшення, катування з приводу не так заповненої візи (не з їх вини "не так заповненої"). Тут я теж можу привести міріади прикладів. І залишити в спокої речі цілком з іншої площини, тобто хто там любить чи не любить вишиванку (як би їй не протистояли, її все одно одягатимуть, бо в теперішніх умовах вона є дорогою, модною і статусною), а також, які там в кого уподобання в сфері релігійного життя.
проводити "прихватизацію", розкрадати бюджет, узурпувати судову владу, проводити рейдерські захоплення, влаштовувати родичів або корешів на всі ключові посади, відмивати гроші в офшорах
Ну от, цілковито згоджуся. саме з цим і треба боротися і саме воно йде в комплекті з тим, про що я вже писала - тобто низькою культурою праці і низькою культурою взагалі.

[kerbasi.livejournal.com]

1. Я уважно почитав за посиланням і навіть більше. Перевага паранауковців та інших альтерантивних гуру у тому, що для того, щоб їх спростувати знадобиться чималий шмат роботи, який через просто спортивний інтерес більшість людей робити не буде. Та й це не має сенсу. Якщо людина звертається до гуру, це означає, що вона зневірилися або апріорі не довіряє іншим, умовно назвемо "офіціальним" джерелам. Причини цього значно глибші за просту наявність гуру та їхніх викладів, тому й боротися з гуру не має сенсу. А лізти людям в душу - аморально та й не потрібно.

2. Статистика свідчить, що віз щороку дають більше, а відмов менше. Катування бувають, часом ідіотичні, як випадок з грецьким консулом та київською журналісткою, але з мого досвіду стояння у візових чергах, дуже-дуже багато аплікантів самі створюють собі проблеми. ну і звісно, якщо консулят хоче перевірити місце роботи, а людина працює без оформлення, хоче поцікавитися платоспроможністю та вимагає довідку про зарплату за шість місяців, а людина отримує зарплату у конверті, то чия це проблема?

І хто здебільшого знущається? Італія, Іспанія, Греція? Тобто країни пихатих комплексантів з синдромом малого пеніса? Чехія? Ще одні комплексанти-страждальці, що знайомство починають з докорів окупацією 1968-го? Це комплексанти компенсують за рахунок інших комплексантів. Кращий спосіб боротьби - туди не їздити. Та й криза їх вже давно змусила попуститися, тепер візи дають без проблем. Навіть туристичні. Проблеми хіба в заробітчан, але це знов-таки не загальнодержавна проблема, а проблема суто одного регіону. Тому її краще вирішувати не у консулятах, а у відповідних облдержадміністраціях стосовно зайнятості, місцевої інфраструктури, соціальних стандартів то що.

[tin-tina.livejournal.com]

Я б ще згодилася щодо Італії з Грецією (хоча Італія якраз має репутацію ліберальної в цьому сенсі країни), але не щодо Могултая :-) Мені його аргументи видаються достатньо переконливими.

[chita-i.livejournal.com]

Я не читала Могултая, але ті приклади, які ви навели, мені здаються цікавими. Все рівно, політичні переконання - вони просто моделі, або теорії. Тільки практика показує, що не такі вони видаються гладенькі та гарні, як малювалося у задумі. Як той соціалізм у совку, так і лібералізм при капіталізмі. Мають свої протиріччя та сюжети, роздивлятись які як раз і цікаво.

(frozen)

[kerbasi.livejournal.com]

Класиків лібералізму не читала - але засуджую. Ставлення Могултая до лібералізму не читала - але підтримую. От у цьому й міститься уся квінтесенція сучасної української освіченої верстви. Таке враження ніби ви вчилися не у школі, а в Глоби чи в Чумака.
Я звісно кацап недороблений, з молоком матері мову не всотував. Втім, я відрізняю тонкого пропагандиста путінізму від критика лібералізму, а ви - ні. Мабуть, те, що ви всотували, не було молоком.

Страшно жити у суспільстві, де коли на околицях міста з"являться російські танки, співвітчизникі стрілятимуть не у них, а в "ліберастів".

Це коментар-підсумок. Подальші дії не потріні.
Цю тему зачинено і заморожено.