Що дратує в полонофілах

[kerbasi]

 Десять років тому ми шукали працівника і дали оголошення у пресу. В результаті, як і очікували, отримали великий стос, десь може під дві сотні  сі-ві. От з тих сі-ві мене вразили на все життя два. Прислали молоді люди, які стажувалися в далеких англомовних країнах. Між собою вони не були пов’язані ніяк: різні міста народження (хоча й західний регіон, але на чималій відстані), проживання, навчальні заклади, як українські, так і закордонні. Обидва мали типові українські прізвища, що закінчувалися на –енко. Обидва мали розповсюджені імена: Андрій та Володимир. Дуже незвичайним було, як вони передали свої імена в англомовному сі-ві.

Зазвичай, коли люди хочуть переписати свої імена латинкою, то можливі три шляхи: переписати з української (Андрій, Володимир), переписати з російської (Андрей Владимир), знайти «західний» еквівалент своїм іменам (Ендрю, Вальдемар). При всіх трьох варіантах можна наробити помилок, тому кількість отриманих латинізованих читань стає практично безкінечною. Але ці два випадки відрізнялися: хлопці знайшли четвертий шлях. Вони назвалися Andrzej і Włodzimierz.

Таке написання ніяк не допомагає англомовній людині краще відтворити слов’янські імена, українські Andriy,Volodymyr та російські Andrey, Vladimir були б легшими у читанні. На мою думку, справа зовсім в іншому. Ми вже втомилися стібатися з хохлів-малоросів, які іноземцям відрекомендовуються як росіяни,  бо так простіше, не треба пояснювати, що це Україна, де це, чому не Росія тощо. У даному випадку маємо таке ж саме явище, тільки з іншою географічною орієнтацією: під час навчання у далеких країнах ці два юнаки  напевно відрекомендовувалися як поляки, або українці, але це те ж саме, що поляки.   Така собі заміна «все мы русские» на  «wszyscy jesteśmy Polakami».

У дописі «Чудна полонофонія» я написав про подібний феномен: «Існував і ще один аспект тодішньої полонофілії серед російськомовних українців. Оскільки здавалося, що українська мова вже приречена залишитися мовою базару та жлобських передмість, польська відчувалася як «майже те ж саме», не російське, але близьке і цілком придатне для збереження своєї відмінності від "новай істарічєскай общнасті - совєтскава народа".

Але це відбувалося на рубежі 70-х та 80-х у «чіста рускам горадє флотскай слави». Чому подібний хід думок зберігається дотепер, при тому навіть в українців з найменш русифікованих теренів?

Вчора у коментарях шановний френд je_suis_la_vie зауважив:

«А зараз що заважає вчити українську? Теж знаю дєфачєк з Харкова, українська їм не таке, писки кривлять, а польська - кул... Як на мене, - типово хахляцьке святенництво благородних б…дєй»... Його думка знайшла підтримку ще в кількох френдів.

В цілому я погоджуюся, але хочу розкласти це явище на складові.

По-перше, частина сучасних полонофілів це просто інтелігентщина штибу: «Ах, Франція, нєт ф свєтє лучше края»… - тільки у сучасному українському середовищі.

По-друге, в декого може бути позиція «українське – це зіпсоване польське». Скоріш за все, це саме й має місце у тих харківських «дєфачєк». Вони, мабуть, достатньо вестернізовані, що не приймати позицію «українське – це зіпсоване російське» і «виправляти» себе до росіян, але  української ідентичності не мають, тому дивляться західніше.

По-третє, в тих молодих людей, з кого я почав ці міркування, можливо, є бажання  долучитися до більш потужної ідентичності. Російська – неприваблива, тоді – польська. На відміну від харківських «дєфачєк» вони напевно мають українську ідентичність, тільки не бачать для себе сенсу її просувати і захищати.

На відміну від описаної мною ситуації тридцятирічної давнини, коли в тодішніх полонофілів Польща була символічною, вигаданою, тепер ми маємо цілком реальну, відкриту і доступну Польщу, яка ще не завдає українцям асиміляційного тиску, але вже випромінює асиміляційні впливи. От власне підозрювана підатливість цим впливам і дратує в сучасних полонофілах. 

Disclaimer: цей допис не стосується позитивних, раціональних, естетичних причин вчити польську мову, як то культурні, ділові, родинні з*язки з Польщею, естетичні уподобання у польській культурі тощо. У цьому дописі йдеться виключно про некритичну мотивацію (Ах Польща - пуп Землі!) або про наслідки послабленої ідентичності (не хочу бути москалем - буду ляхом).

Comments

[bogoeb.livejournal.com]

А этот лох из хрякова, штоле?
У-у-у...
Ну, может, жизнь сведет когда...суну в рыло ггг

[div4ysko.livejournal.com]

+100

[skagenij.livejournal.com]

в пост призивається полар-бьорд

[henyk.livejournal.com]

А по-четверте стадія "полонофілія" бува переходить в "європофілія" ;)

[henyk.livejournal.com]

бггггг... але тут і без нього тролі присутні

Вот, Вы так говорите "европофилия"

[bogoeb.livejournal.com]

будто бы в этом есть что-то плохое!

[kerbasi.livejournal.com]

і у "космополітизм", я сподіваюся.

[henyk.livejournal.com]

не сподівайся: при власній закомплексованості відбудеться хіба що перенесення комплексу на інший ґрунт :/

[spitfire38.livejournal.com]

а куди віднести тих (чомусь мені здається, що вони все-таки є), які діють за принципом "і чужого навчайтеся, і свого..."?

[kerbasi.livejournal.com]

Шкода. Українцям не завадили б кілька відсотків з космополітичною свідомістю.

[henyk.livejournal.com]

Спочатку треба позбутися комплексу меншовартості

[henyk.livejournal.com]

Їх не бачать. Або гамузом дописують до "націонал-бовдурів" ;)))

[kerbasi.livejournal.com]

В людей може бути чимало різних мотивів цікавитися польською мовою та Польщею в цілому. Але тут розглядаються ті, що дратують. Непозитивні, скажимо так. З позитивними все ясно.

[kerbasi.livejournal.com]

від тебе - не чекав. (

[shepita.livejournal.com]

все ж не втирамаюся й тут напишу.
щодо тих Анджея й Влодзімєжа, й решти жлобського світу - то це справді убого, і це дратує. але моє вчорашнє нерозуміння такого ажіотажу пояснюється тим, що я навчилася не зважати на подібних дурнів, усе одно нічого не доб'єшся і нічого їм не докажеш. і писати про це пости мені здавалося абсолютно непотрібною річчю (це все одно, що писати про те, як брудно на вулицях - навіщо? ніхто ж із моїх друзів тут не смітить, не топчеться по клумбах і не пісяє посеред вулиці, я впевнена), але видно, я помилялася, не знала широти проблеми )))
словом, Ти вмієш так бачити й усе аналізувати, що Тобі справді варто про це писати.

[henyk.livejournal.com]

Якщо я не правий то давай обговоримо це окремо. І почнемо з формалізації визначень, га?

[kerbasi.livejournal.com]

Та я б також не писав до таких деталей, але розмова вивела. До того ж там почали з*являтися деінде нотоки, мовляв, я сам чогось не тойво... Отже, краще більше букав. Та й навіть тут довелося "дисклеймера" додати до тексту.

У моєму світі такі Анджеї та Андрєі також з*являються не частіше за комету поблиз Землі. Я вже давно навчився відфільтровувати коло спілкування, а у робочих контактах уникати світоглядних тем.

А проблема ж дійсно масштабна. Криза самоідентифікації це одна з головних причин, чому за 20 років незалежності Україна нічог не здобула, крім антилідерства в усіх можливих рейтингах розвитку.

[kerbasi.livejournal.com]

Додав до тексту disclaimer.

[henyk.livejournal.com]

Дякую, так набагато краще! :)

Kurica nie ptica, Polska nie zagranica

[pingback-bot.livejournal.com]

User zig_master referenced to your post from Kurica nie ptica, Polska nie zagranica (http://zig-master.livejournal.com/206438.html) saying: [...] http://kerbasi.livejournal.com/123175.html [...]

[henyk.livejournal.com]

Золоті слова. Але додам що ця криза не є першопричиною лише вторинним симптомом (згоден що це вже окрема тема, і мабуть не одна)

[spitfire38.livejournal.com]

тепер ясно, а то трохи знервувався :-)

[kerbasi.livejournal.com]

Причини-наслідки можна виводити аж до Адама або Паньгу, але для аналізу системи слід окреслити її межі. От я, коли розглядаю неуспіхи України, відмовляюся розглядати якісь давні речі, як то, що щось не те склалося з Трипільською цивілізацією, хан Батий - всьо прапала, жиди по неділях ключів від церкви не давали, німкеня цариця розігналі Січ, жидо-більшовики голодом морили. Двадцять років це достатній термін, щоб переломити хід історії, яким би він не був. Отже, історія України почалася 1991-го. Крапка. Все інше - від поганого танцора.

[kerbasi.livejournal.com]

http://kerbasi.livejournal.com/123102.html?thread=2253022#t2253022

[smijana.livejournal.com]

"в тих молодих людей, з кого я почав ці міркування, можливо, є бажання долучитися до більш потужної ідентичності. Російська – неприваблива, тоді – польська."

Згодна. Теж вважаю що інакшої причини не існує, хоч би зовні то виглядало як наслідок близького територіального сусідства, культурно-історичних чи родинних зв'язків тощо.