Совки - "діти різного віку"

[kerbasi]

Навіяне дискусіями з приводу некоректних висловлювань українських відомих майстрів слова.

Совок – совковість. На мою думку, в інтернетних дискусіях ці поняття використовуються надмірно розширено. Я б обмежив «совковість» психологічними травмами, які завдавала людям совітська система. Хіба що додати хибні життєві стратегії та підходи до справ та праці, які були прищеплені людям за тодішньої аномальної системи, а тепер заважають людям пристосуватися до сучасності. Не більше. Багато людей отримали травми, але це не означає, що вони мусять їх нести як прапор, а за певних обставин – як індульгенцію. Так само і стосовно життєвих стратегій та звичок: за двадцять з гачком років можна напрацювати собі інші. Совковість – не тавро, совковості людина, здатна до самоаналізу та самовдосконалення може позбутися.

Окремі риси «совковості» можна знайти в людей з інших суспільств, які не мали ніколи ніякого стосунку до СРСР. Часто кажуть, що слово «хамство» немає перекладу на англійську мову. Насправді, має – rudeness. І воно, це іноземне хамство, розповзається тоді, коли починається кризу, у компанії або у суспільстві, коли послаблюють запобіжні механізми у вигляді суспільної нетерпимості до цього явища, виконання корпоративних політик та державних законів, тобто коли клієнту, корпоративному функціонеру та поліціянту стає не того, щоб займатися хамом. У нас така ситуація перманентна, тому й хамство здається вічним та невідворотно успадкованим або притаманним тільки пост-совітським народам. Так само і різні прояви мізогінії або національної пихи, часом навіть расизму в багатьох письменників. Такі вислови бувають і на «толерантному» Заході, але там людина, яка їх собі дозволяє, мусить миритися зі своїм маргінальним станом. Наші «совісті нації» верзуть дурниці не тему, що вони якісь особливі , суто локальні «совки», а тому що суспільство надто толерантне до таких проявів, тому «совість нації» нічим не ризикує, скоріш навпаки. І хто тут толерантний?

Насправді «совковість» характеризується інфантилізмом дорослих людей, які ніколи не знали свободи прийняття рішень, у тому числі й рішень відносно себе. Про це дуже давно написав есей російсько-французький письменник Дмітрій Савіцький:
http://dsavicky.narod.ru/texts/forcible.htm

От цим поняття «совковості», на мою думку, варто й обмежити. І в будь-якому разі, совковість може бути поясненням, але тільки поясненням і не більше, аж ніяк не виправданням.

Comments

Re: суспільство надто толерантне до таких проявів

[chita-i.livejournal.com]

А ти помічав що багато росіян вважають себе інтернаціоналістами, космополітами, тощо? Вважаю, що в тебе була якась "погранічна" культура. У твоєї ж мами були батьки? Вони напевно їй встигли привити свої цінності. Я, наприклад, точно знаю що схожа на обидвох своїх дідів, які ніколи у житті не зустрічались. А я от на обох схожа багатопланово від характеру та здібностей до зовнішності здоров'я та полгляду. )

Re: суспільство надто толерантне до таких проявів

[kerbasi.livejournal.com]

бабуся народилася у родині, яка була урбанізована ще до революції, і підхопила революційний дух. В голодні роки вони переїхали до села предків, щоб вижити, але не інтегрувалися. Про діда я майже нічого не знаю, він був військовим, мама коли була малою частіше бачила його водіїв, ніж його. Від русскості у нас в родині була лише справжня чиста російська мова, більше нічого.
В Росії значно більше людей, ніж в Україні міські жителі. Звісно, вони космополітичні. І це добре. Бо інакше б Росія вже давно мала б режим типу іранських аятол, тільки, замішаний на гібриді православ'я з комунізмом. А так все ще можна співати "Стіну" в автозаку і вийти з нього не через 25 років.

Re: суспільство надто толерантне до таких проявів

[chita-i.livejournal.com]

Я вважаю космополітизм хоча й штучною, але не шкідливою ідеологією, завжди коли під нею не ховається компроміс індівидума між привитою батьками культурою та невідповідністю досвіду власного життя через те, що народився та виріс на зовсім іншому національному грунті. Тоді я бачу таке як сидіння на двох стільцях, але прикрашено іншими, по совєцькій традиції, пристосованими красивими іноземними запозиченими ідеями та досвідами. Тому що виховано не може людина повністю прийняти того, з чого живиться як своє і від того можуть вийти або збагатшення культури у якій живе або, що мені видається найчастіше, людина впаде у неприйняття з агресією до рідного по народженню середовищу та космополіт перетвориться ще на того фашиста.) Можливі і зворотні трансформації, залежності від того, чого хоче психіка.

У русскіх той інтернаціоналізм та космополітизм мені бачиться як внутрішнє бажання, як ти кажеш "возвєсті нужду в добродєтєль". Не будуть же вони самі себе вважати загарбниками, тоді б вони не були "хорошими" у своїх очах. Тому вони собі видумують ті "легалізучі" виправдання. Ну тіпа "міротворці".

Русскіє то сильна розумна нація, я себе не обманюю і поважаю ту націю, най навіть без вголос визнаної взаємності. Я бачу її величезні хиби, пиху, але також бачу її талант та силу життя. Так що я не звіряче нападаю і нема в мене сліпого кидання на "ворога".

привита батьками культура

[kerbasi.livejournal.com]

Перед очима стоїть картинка: стара баба дає онуку оберіг, опалений пожежою Києва після взяття ханом Батиєм, який їй дістався він її мами, а той - від бабки, і так далі аж до стародавності. Дід почухав потилицю і поліз до таємного льоху по стародавню шаблю з дивовижними візерунками і незрозумілими письменами. А окук дивиться у далечінь бачить свої майбутні перемоги, і крізь товщу століть проступають обриси майбутньої щасливої України.

Але ж ми, Чіто, життя живемо, а не кино знімаємо. Якось інакше свідомість формується у сучасному світі.

Re: привита батьками культура

[chita-i.livejournal.com]

Та вже вибачай за "кіношні ефекти" (то в тебе перед очима стоїть, я такого не казала), але тільки хочу сказати, що треба вийти з звичного середовища (ну там поїхать край очі, як я) і прожити десь пів життя щоб зрозуміти, що забрав з собою набагато більше ніж підозрював в тебе є. Також звучить непростимо пафосно, але що я можу робити. ) Без контрасту того не видно.