Про етику і подарунки

[kerbasi]

Моя шановна френдка atanoissapa , журналістка з Дніпропетровська веде диспути з моралістами, які дають негативну оцінку тому, що разом з іншими журналістами на події за участю державного високопосадовця, прийняла коштовний подарунок від організаторів. 

Як людина, досвідчена в західному корпоративному бізнесі, поділюся своєю оцінкою того, що сталося.

Працівник фірми не мусить самостійно вирішувати проблеми важкого морального вибору. Систему координат для прийняття етичного рішення для нього мусить створити працедавець. Для цього пишуться кодекс етики та різні внутрішні регулюючі документи, проводяться спеціальні тренінги. Ясно, що в українських установах нічого подібного немає, а якщо і є – то тільки на папері, для "ай-пі-оу". Тому у більшості випадків працівник має приймати рішення на свій страх і ризик.
 
Подарунки є елементом ділової ввічливості, але вони не повинні викликати в отримувача почуття обов’язку віддячити належним рішенням у сфері відносин з тим, хто дарує. Прийнятними подарунками є недорогі вироби з написами та знаками, що просувають бренд фірми, проект, подію тощо. Недорогі – річ умовна, скажемо, не більше доларів 50-ти у крайньому варіанті. Зазвичай, ці елементи ділової етики значно дешевше. Існують ділові культури або окремі обставини, коли прийняті і більш дорогі подарунки, але питання доцільності такого подарунку повинно вивчатися ще й у правовій площині.
 
Отже, з урахуванням сказаного журналістка не винна, якщо вона не порушила правил поведінки, чітко сформульованих керівництвом редакції, де вона працює. Якщо таких правил взагалі не існує або вони не достатньо детальні та зрозумілі, від неї ніхто не має морального права очікувати героїчних вчинків. А відмова від подарунку на події з участю президента країни це якщо й не героїчний, то, принаймні, зухвалий вчинок. До того ж, він з дуже високою ймовірністю може зашкодити виданню. Отже, прийнявши подарунок без зайвого галасу, вона зробила цілком вірно, а до того ж і відповідально стосовно свого працедавця.

Єдине, що можна порадити робити у майбутньому за таких обставин, це телефонувати керівникові, повідомляти його/її про отримання подарунку та прямолінійно ставити питання: відмовлятися чи ні, і вимагати не менш чіткої відповіді. Сто відсотків, що керівник скаже, не відмовлятися. Може при цьому щоправда почати розповідати казки про те, що подарунки є власністю організації, але якщо в організації не існує таких написаних правил, то його позиція - лише побажання. Вирішення цих питань - це вже суто внутрішня справа організації. Якщо правил немає, то можна і не телефонувати, щоб не наражатися на нові моральні ділемми, але якщо вже хочете бути взірцем ділової етики, то краще зателефонуйте. А ще краще домовитися про правила гри заздалегіть. Взагалі, можете взяти на себе ініціативу створення правил, так би мовити, почати покращення зі свого робочого місця. Якщо ж керівництву такі ініціативи не потрібні - то розслабтеся: від вас вимагається сумлінна робота в усталеній структурі, а не донкіхотство та знищення цієї структури. Власники свій вибір зробили, це не ваша справа перевиховувати дорослих людей.
 
Отже, ще раз підкреслюю, журналістка не винна. Невірно і неетично  зробили організатори тим, що такими подарунками створюють моральні випробування журналістам та редакціям. У цивілізованій, культурній країні люди працюють, а не вирішують моральні дилеми щомиті і щокроку. У житті завжди є місце подвигу – це хибна максима. Інтернетним героям та моралістам хочу побажати отримати колись відповідальну роботу, щоб набратися власного життєвого досвіду. А якщо вже вони все одно такі затяті, то тоді хай починають громадянську війну самі, а не вимагають робити перший постріл інших.

Comments

[skagenij.livejournal.com]

коні не винні?

[toprunner.livejournal.com]

Організатори все чудово розуміють: дуже важко залишитись об"єктивним після такого коштовного "прояву уваги". Телефонуй до редакції чи ні. Настрій покращується, інформація сприймається дуже позитивно. Цьому рецепту впливу тисячі років, використовують саме тому що працює.

Настрій покращується

[skagenij.livejournal.com]

вже сьогодні

[kerbasi.livejournal.com]

сумніваюся, що журналісти у цьому процесі - коні.

[ripnyk.livejournal.com]

Ви змішуєте абсолютно два різних поняття - роботу в бізнесі і практику журналіста. За вашою логікою, якщо керівництво скаже журналісту щось там вилучити з свого тексту, то це буде ніяка не цензура, а просто правила корпоративної поведінки, яким він має неухильно слідувати. В той же час робота журналіста має підкорятись перш за все не бізнес-інтересам структури, яку він представляє, а такому поняттю, як суспільний інтерес

[kerbasi.livejournal.com]

Не змішую. До того ж, ЗМІ - бізнес.
Одна справа не диктувати журналісти текст, не примушувати його/її писати проти совісті. Інша - перспектива бізнесу. Якщо журналіст своїми діями нищитиме видання, де працює, це ненормальна ситуація.
І поза межами журналістики - я також змушений тиснути руку ідеологічним противникам і ворогам моєї нації (в міру мого розуміння понять "ворог" і "нація"), бо я працюю в бізнесі, а ці "вороги нації" є клієнтами. Є межа, за яку я не виходжу, і працедавець мені це дозволяє. Наприклад, я можу вийти з події, якщо хтось з учасників дозволить собі однозначно трактоварні відверті українофобські вислови, і якщо компанія від цього мого жесту втратить контракт, мої пояснення будуть прийняті. Але від мене також очікують достатньої мудрості, щоб не здіймати бурю у склянці води. Критерії звісно дуже розмиті, де закінчується припустиме, а де починається неприпустиме, але на практиці доволі легко дорослі люди з цим визначаються.

[ripnyk.livejournal.com]

Ну в журналістиці критерії якраз дуже чіткі,мабуть для багатьох аж незручно чіткі. Основний критерій - подача неупередженої інформації. І це не тільки політична проблема, про що багато говориться, але й бізнесова, і саме як бізнесова вона практично не вирішувана. Оскільки акціонерами переважної більшості змі сьогодні є бізнес-групи звичайно вони вимагають лояльного до себе ставлення і, як мінімум, не подачі про себе критичної інформації. і от тут треба чітко визначатись - чи ви працівник цієї корпорації, інтересам якої ви можете зашкодити, чи ви журналіст

[chumacky-shlyah.livejournal.com]

Най би кожен написав краще від чого відмовився особисто і коли. Журналістка чесно написала, де їй обломилось - і така буча. Волію судити про журналіста по його професійних, а не по матеріальних надбаннях.

[moy-compas.livejournal.com]

Теж слідкувала і багато думала з цього приводу, але поки ніде не висловилася, то зроблю це тут. Думаю, Таня прочитає.
Таня - дівчина проста і щира, за це її поважаю. Що думала, те й написала. Інші просто взяли втіхаря і нікому не кажуть (роблю припущення, бо звісно весь інтернет не відслідковувала).

Морального проступку тут не бачу, і за моїми моральними принципами це класифікується все ж як подарунок, а не хабар, бо дали без зобов"язань. Подарунок задорогий, недоречний з боку давців, несправедливий до інших хто бідує в нашій державі - можливо. Але не хабар. Тому аргумент "віддати назад, аби не заплямити совість" вважаю нечинним і максималістським. Кому від цього стане краще? Адміністраторам, які наживуться ще одним дівайсом? Чесності і прозорості в країні це аж ніяк не сприятиме. Тому просто повернути айпод в руки тому, хто його видав - як на мене, не вихід. І дійсно, багато хто з нас теж би його взяв (і певно, я теж, хоча це важко передбачити), і я їх не суджу.

Проте я вважаю, що є кращий шлях, більш професійний. Таня відреагувала трохи незріло, просто кажучи: "ги! яка мені класна штука перепала!" Так само незрілі випади "кинь цього айпода їм в зуби!" Але ж Таня - журналіст. Професіоналізм натякає, що можна з цього зробити сюжет, якщо хочете, акцію. Дослідити, звідки прийшли гроші на ті айподи. Якщо вертати, загітувати на те саме хоча б кількох інших з обдарованих. Продати, перерахувати кошти на гарну справу. Та що завгодно! це не моя професія, але ж ідей може бути безліч. І це не для того, щоб привернути увагу до власної доброчинності, але щоб з цього був якийсь толк. Віддавати непомітно - з професійної точки зору, безглуздо, а з особистої - непотрібно (що не вважаю аморальним, вже писала вище).

Якось так. Вибачте, що задовго вийшло. Деякими ідеями завдячую ще другу odyn_owl :)

[shepita.livejournal.com]

згодна з Тобою, особливо про затятих, які завжди чогось вимагають від інших. це мені нагадує псів, які якщо гавкають, то не нападають.

[kerbasi.livejournal.com]

Інформування - це тільки одна частина галузі. Є ще публіцистика, наприклад.
Неупередженість проходить крізь призму системи цінностей.
Сюзі Уетлофер змушена була піти з посади головреду Гарвард Бізнес Рев*ю після того, як визнала, що мала інтимні стосунки з Джеком Уелчем, коли він ще був одруженим. Це система цінностей.
Відверто ксенофобський матеріал не надрукують у Нью-Йорк Таймз, так само як і не візьмуть туди працювати з репутацією автора сумнівних текстів.
Отже, абсолютної свободи не буває, систему цінностей компанії, що володіє ЗМІ, не можна не враховувати. Інша справа, що в Україні всі цінності сумнівні та швидкоплинні, але так само й не варто прскіпуваться до журналістку, яку встромили у ситуауцію, при цьому забуваючи, що встановлюють стандарти та впроваджують зовсім інші.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, погоджуся з Вашою оцінкою. Журналіст не винен у тому, що йому втюхали подарунок, але професійно було б, як я пишу, повідомити про це керівництво, і запитати, що робити у даній ситуації, а також, як Ви пишете, не робити з цього радісного та позитивного розголосу, як це фактично вийшло у першому дописі фігурантки цієї історії.

Але все приходить з досвідом. На жаль, тут не вчать, як поводитися в таких ситуаціях, як це роблять в іноземних структурах, тому всі навички - з власних падінь та успіхів. Журналістка повела себе в цілому прийнятно.

[raw-stick.livejournal.com]

От у мене, викладача, в посадовій інструкції нічого не сказано про подарунки від студентів. На іспиті нероба-двієчник, перед тим, як взяти білет, на очах у всієї групи від щирого серця пропонує мені взяти в подарунок дорогу цяцьку. Якою буде моя репутація і авторитетність як екзаменатора, коли я прийму цей подарунок? Чи маю я телефонувати до завкафедрою, декана або ректора, щоб спитати, чи взяти? Чи маю я взяти, якщо вони скажуть брати? І якщо я візьму за їхньою вказівкою, чи зможу я потім відмовити завкафедрою, деканові або ректорові, коли вони "попросять" поставити цьому неробі певну оцінку? Чи маю я ставити йому саме цю оцінку, бо завкафедрою, декан або ректор є моїми роботодавцями? Чи годиться мені відмовлятися, якщо я можу поставити під загрозу свій ВНЗ, бо двієчник - синуля когось впливового?

Сума відповідей на такі питання, даних сукупністю журналістів, викладачів, лікарів, суддів (список можна продовжувати) і визначає, де ми живемо - в Європі чи в тому, що з Європою римується.

[kerbasi.livejournal.com]

Я не маю причин її відбілювати, я тільки показав, як це виглядає з точки зору західної корпорації. ЗМІ на Заході - це також корпорації, тому відмінності не великі.

1. Якщо в журналіста система цінностей конфліктує зі ЗМІ, де він/вона працює, слід подумати про пошук іншої роботи.

2. Якщо не конфліктує і прийняте рішення залишатися, тоді слід на роботі відстоювати інтереси працедавця.

3. Працедавець - це не олігарх, якому належить ЗМІ, а само ЗМІ. Тут, ясно, що в нас власники ставляться до ЗМІ не як до бізнесу, а як до власного рупору, тому вже на цьому рівні починається етичний конфлікт. Головний месідж у тому, що долати цей етичний конфлікт починати слід не з окремої журналістки, яку фактично підставили організатори події, а чому б не з відношень власників і керівників ЗМІ?

4. У даному випадку подарунок не є хабарем. Це посто занадто дорогий подарунок. Етичну відповідальність за вибір неадекватного за ціною подарунку лежить на тому, хто дарить.

5. Якби це дарували незалежному журналісту фрілансеру - це було б його власне рішення, брати чи відмовлятися. Коли працюєш у структурі - слід враховувати наслідки своїх дій для структури. Якщо структура тобі чужа або змушує тебе йти на конфлікт зі своєю совістю - читай пункт 1.

[kerbasi.livejournal.com]

У даному випадку зовсім інший рівень взаємодії.

Якби вона запросила президента на інтерв*ю до кав*ярні, вона мусила б сплатити за свою каву.
Якщо її запрошують на організовану службами президента подію, і зненацька вималбовується, що там даруються забов*язуючі подарунки, а їх відхилення може призвести до конфлікту між владою і ЗМІ-працедавцем, тут краще порадитися, чи йти на відкритий конфлікт. І в будь-якому разі висвітлити цю подію у своєму репортажі і дати оцінку неетичній повединці організаторів.

[moy-compas.livejournal.com]

Та так, згідна. Єдине, що Ви підкреслюєте роль роботодавця, а мені не зовсім зрозуміло, хто він є в даній ситуації. Чи представляла Таня певне видання? Загалом з її дописів складається враження, що вона якщо не фрілансер, то принаймні досить вільно прив"язана до кількох (?) роботодавців. Тому, знову ж таки, складається враження, що тут вища її особиста відповідальність.
Може, вона це пояснить.

[vpasty-vgoru.livejournal.com]

Ваша точка зору мені найближча. Не вважаю, що Таня зробила якийсь страшний моральний проступок, але її реакція як журналіста доволі незріла.

[vpasty-vgoru.livejournal.com]

===І в будь-якому разі висвітлити цю подію у своєму репортажі і дати оцінку неетичній повединці організаторів.

О, власне

[moy-compas.livejournal.com]

от-от:)

[kerbasi.livejournal.com]

Цікаво б було подивитися на контракт з закупівлі цих приладів :-))

[kerbasi.livejournal.com]

Так, почали бити, того, хто чесно зізнався. Тхне!

[kerbasi.livejournal.com]

Ви мене якось дивно демонізуєте... автор не те, автор не друге...

Ваш перший варіант - можливий, другий - нагадує Дєточкіна. Дитячим будинкам слід допомагати іншим чином. Кажу це, як той, хто колись брав участь у громаді, що допомогою займалася. Але не будемо про це, оффтоп.

Я розглядаю ситуацію у площині професійної діяльності. Не більше. Ділова етика. Мораль та совість хай лишається поза темою. Професійна сфера мусить бути етично врегульована. Частково це є в журналістів, їхні організації якісь кодекси приймають, але цього замало. Вимагати від журналістки більше, ніж беруть на себе керівники ЗМІ?.. Я не беруся за це.

Стосовно даної ситуації, на мій погляд, найдекватніша оцінка в МШФ "мой компас" у цій темі.

А вартість подарунку, хоч Бентлі, хоч Ай-Под - однозначно вища припустимої. Припустима - це нотатник, течка та ручка з недорогих. Але спрямовувати значну частку критики на отримувачів, а не на організаторів - непродуктивно, як на мене. Якщо продовжувати тему, ми легко вийдемо на питання, що первинне - курча чи яйце, але я на даному етапі свого життя стою на позиції, що більшу відповідальність мусять нести структури, і особисто їхні функціонери та очільники, а не статисти та стрілочники.

[odyn-owl.livejournal.com]

отож з позиції споживача новин- журналістів “прикормили” публічно і показово,
а вони взяли і проковтнули від рядових учасників до їхніх менеджерів і керівництва. хрумнули і не крякнули. дрібничка звичайно, але довіри до таких людей не буде і до їх статей не буде.
Порівння з західним корпоративним бізнесом, наскільки воно доречне взагалі? як є в наших умовах системи протидії, нема точно визначеного кодексу як частини трудової угоди. Власний моральний вибір це “геройстов”і недоступна розкіш. Значить маленький нічого не вирішуючий гвинтик. тобто журналіст який насправді немає власноїпозиції і скочується тільки до “talking head”. на тлі такої ситуації з смі мали б проростати блогери з активною позицією і етикою без кодексів, нажаль з такими укріїнськими сутожно.

а в гвинтик діє по чіткій схемі:
Дали - взяв, доповів наверх, треба поділився.і так далі по драбині
а потім назад
треба написати-написали, вкусить там і вадрить туту - єсть. партія сказал нада-камсамол отвеєтіл єсть

хто вдало працює починає рухатись по “відповідальних” посадах.
ефективна схема, працює, перевірена. у різних галузях.

я не хочу образити вашу френдесу і проти неї нічого немаю, вона за відсутності кодексів мала вирішувати проблему морального вибору свого і сама. неприємна звісно всеохоплююча заява що всі на її місці зробили так само.
Взагалі в тій ситуації підступає близько ще одна проблема - проблема дармівщини і “шари”. Коли працювати чесно це для дурнів, а швидко (вирішивши проблему морального вибору) отримати блага (модні девайси наприклад) це круто.

[kerbasi.livejournal.com]

Хтось з російських опозиціонерів сказав, що у Росії фактично йде боротьба між двома партіями: партія ТБ, і партія інтернету. Не пам'ятаю докладно цифру, але чув, що РФ нас за інтернетизацією населення випереджує роки на три. Це дуже невелика різниця. Отже через три роки в нас фактично також буде дві такі партії. Це вже намічається, але ще трошки додати чисельності.

Журналістка, яку обговорюємо, принаймні, виставила цей випадок з свогодосвіду на публічне обговорення. Інакше ми б і не знали, як державні піарники витрачають наші гроші. Яка б там не була її початкова реакція, в цілому, вона молодець. Особливо, враховуючи, що через її вік вона виростала, коли "що таке добре, що таке погано" дуже сильно перемішалося.

[odyn-owl.livejournal.com]

ТБ по моєму безповоротно втратило позицію інтелектуальної площадки
а от в інеті там боротьба іде. причому не тільки за допомогою ботів. Є взагалі досить цікаві екземпляри "воїнів", які довго набирали рейтинги перед потрібними "закидами".
Аналатичні викладки.Цікаво поспостерігати.

Винести на обговорення це Вчинок, далі зробити висновки це розум ну і жити далі :)