Про етику і подарунки

[kerbasi]

Моя шановна френдка atanoissapa , журналістка з Дніпропетровська веде диспути з моралістами, які дають негативну оцінку тому, що разом з іншими журналістами на події за участю державного високопосадовця, прийняла коштовний подарунок від організаторів. 

Як людина, досвідчена в західному корпоративному бізнесі, поділюся своєю оцінкою того, що сталося.

Працівник фірми не мусить самостійно вирішувати проблеми важкого морального вибору. Систему координат для прийняття етичного рішення для нього мусить створити працедавець. Для цього пишуться кодекс етики та різні внутрішні регулюючі документи, проводяться спеціальні тренінги. Ясно, що в українських установах нічого подібного немає, а якщо і є – то тільки на папері, для "ай-пі-оу". Тому у більшості випадків працівник має приймати рішення на свій страх і ризик.
 
Подарунки є елементом ділової ввічливості, але вони не повинні викликати в отримувача почуття обов’язку віддячити належним рішенням у сфері відносин з тим, хто дарує. Прийнятними подарунками є недорогі вироби з написами та знаками, що просувають бренд фірми, проект, подію тощо. Недорогі – річ умовна, скажемо, не більше доларів 50-ти у крайньому варіанті. Зазвичай, ці елементи ділової етики значно дешевше. Існують ділові культури або окремі обставини, коли прийняті і більш дорогі подарунки, але питання доцільності такого подарунку повинно вивчатися ще й у правовій площині.
 
Отже, з урахуванням сказаного журналістка не винна, якщо вона не порушила правил поведінки, чітко сформульованих керівництвом редакції, де вона працює. Якщо таких правил взагалі не існує або вони не достатньо детальні та зрозумілі, від неї ніхто не має морального права очікувати героїчних вчинків. А відмова від подарунку на події з участю президента країни це якщо й не героїчний, то, принаймні, зухвалий вчинок. До того ж, він з дуже високою ймовірністю може зашкодити виданню. Отже, прийнявши подарунок без зайвого галасу, вона зробила цілком вірно, а до того ж і відповідально стосовно свого працедавця.

Єдине, що можна порадити робити у майбутньому за таких обставин, це телефонувати керівникові, повідомляти його/її про отримання подарунку та прямолінійно ставити питання: відмовлятися чи ні, і вимагати не менш чіткої відповіді. Сто відсотків, що керівник скаже, не відмовлятися. Може при цьому щоправда почати розповідати казки про те, що подарунки є власністю організації, але якщо в організації не існує таких написаних правил, то його позиція - лише побажання. Вирішення цих питань - це вже суто внутрішня справа організації. Якщо правил немає, то можна і не телефонувати, щоб не наражатися на нові моральні ділемми, але якщо вже хочете бути взірцем ділової етики, то краще зателефонуйте. А ще краще домовитися про правила гри заздалегіть. Взагалі, можете взяти на себе ініціативу створення правил, так би мовити, почати покращення зі свого робочого місця. Якщо ж керівництву такі ініціативи не потрібні - то розслабтеся: від вас вимагається сумлінна робота в усталеній структурі, а не донкіхотство та знищення цієї структури. Власники свій вибір зробили, це не ваша справа перевиховувати дорослих людей.
 
Отже, ще раз підкреслюю, журналістка не винна. Невірно і неетично  зробили організатори тим, що такими подарунками створюють моральні випробування журналістам та редакціям. У цивілізованій, культурній країні люди працюють, а не вирішують моральні дилеми щомиті і щокроку. У житті завжди є місце подвигу – це хибна максима. Інтернетним героям та моралістам хочу побажати отримати колись відповідальну роботу, щоб набратися власного життєвого досвіду. А якщо вже вони все одно такі затяті, то тоді хай починають громадянську війну самі, а не вимагають робити перший постріл інших.

Comments

[skagenij.livejournal.com]

коні не винні?

[kerbasi.livejournal.com]

сумніваюся, що журналісти у цьому процесі - коні.

[toprunner.livejournal.com]

Організатори все чудово розуміють: дуже важко залишитись об"єктивним після такого коштовного "прояву уваги". Телефонуй до редакції чи ні. Настрій покращується, інформація сприймається дуже позитивно. Цьому рецепту впливу тисячі років, використовують саме тому що працює.

Настрій покращується

[skagenij.livejournal.com]

вже сьогодні

[kerbasi.livejournal.com]

Цікаво б було подивитися на контракт з закупівлі цих приладів :-))

[ripnyk.livejournal.com]

Ви змішуєте абсолютно два різних поняття - роботу в бізнесі і практику журналіста. За вашою логікою, якщо керівництво скаже журналісту щось там вилучити з свого тексту, то це буде ніяка не цензура, а просто правила корпоративної поведінки, яким він має неухильно слідувати. В той же час робота журналіста має підкорятись перш за все не бізнес-інтересам структури, яку він представляє, а такому поняттю, як суспільний інтерес

[kerbasi.livejournal.com]

Не змішую. До того ж, ЗМІ - бізнес.
Одна справа не диктувати журналісти текст, не примушувати його/її писати проти совісті. Інша - перспектива бізнесу. Якщо журналіст своїми діями нищитиме видання, де працює, це ненормальна ситуація.
І поза межами журналістики - я також змушений тиснути руку ідеологічним противникам і ворогам моєї нації (в міру мого розуміння понять "ворог" і "нація"), бо я працюю в бізнесі, а ці "вороги нації" є клієнтами. Є межа, за яку я не виходжу, і працедавець мені це дозволяє. Наприклад, я можу вийти з події, якщо хтось з учасників дозволить собі однозначно трактоварні відверті українофобські вислови, і якщо компанія від цього мого жесту втратить контракт, мої пояснення будуть прийняті. Але від мене також очікують достатньої мудрості, щоб не здіймати бурю у склянці води. Критерії звісно дуже розмиті, де закінчується припустиме, а де починається неприпустиме, але на практиці доволі легко дорослі люди з цим визначаються.

[chumacky-shlyah.livejournal.com]

Най би кожен написав краще від чого відмовився особисто і коли. Журналістка чесно написала, де їй обломилось - і така буча. Волію судити про журналіста по його професійних, а не по матеріальних надбаннях.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, почали бити, того, хто чесно зізнався. Тхне!

[kerbasi.livejournal.com]

так, і ці подачки, мабуть, найменша проблема.

[kerbasi.livejournal.com]

Я не маю причин її відбілювати, я тільки показав, як це виглядає з точки зору західної корпорації. ЗМІ на Заході - це також корпорації, тому відмінності не великі.

1. Якщо в журналіста система цінностей конфліктує зі ЗМІ, де він/вона працює, слід подумати про пошук іншої роботи.

2. Якщо не конфліктує і прийняте рішення залишатися, тоді слід на роботі відстоювати інтереси працедавця.

3. Працедавець - це не олігарх, якому належить ЗМІ, а само ЗМІ. Тут, ясно, що в нас власники ставляться до ЗМІ не як до бізнесу, а як до власного рупору, тому вже на цьому рівні починається етичний конфлікт. Головний месідж у тому, що долати цей етичний конфлікт починати слід не з окремої журналістки, яку фактично підставили організатори події, а чому б не з відношень власників і керівників ЗМІ?

4. У даному випадку подарунок не є хабарем. Це посто занадто дорогий подарунок. Етичну відповідальність за вибір неадекватного за ціною подарунку лежить на тому, хто дарить.

5. Якби це дарували незалежному журналісту фрілансеру - це було б його власне рішення, брати чи відмовлятися. Коли працюєш у структурі - слід враховувати наслідки своїх дій для структури. Якщо структура тобі чужа або змушує тебе йти на конфлікт зі своєю совістю - читай пункт 1.

[moy-compas.livejournal.com]

Теж слідкувала і багато думала з цього приводу, але поки ніде не висловилася, то зроблю це тут. Думаю, Таня прочитає.
Таня - дівчина проста і щира, за це її поважаю. Що думала, те й написала. Інші просто взяли втіхаря і нікому не кажуть (роблю припущення, бо звісно весь інтернет не відслідковувала).

Морального проступку тут не бачу, і за моїми моральними принципами це класифікується все ж як подарунок, а не хабар, бо дали без зобов"язань. Подарунок задорогий, недоречний з боку давців, несправедливий до інших хто бідує в нашій державі - можливо. Але не хабар. Тому аргумент "віддати назад, аби не заплямити совість" вважаю нечинним і максималістським. Кому від цього стане краще? Адміністраторам, які наживуться ще одним дівайсом? Чесності і прозорості в країні це аж ніяк не сприятиме. Тому просто повернути айпод в руки тому, хто його видав - як на мене, не вихід. І дійсно, багато хто з нас теж би його взяв (і певно, я теж, хоча це важко передбачити), і я їх не суджу.

Проте я вважаю, що є кращий шлях, більш професійний. Таня відреагувала трохи незріло, просто кажучи: "ги! яка мені класна штука перепала!" Так само незрілі випади "кинь цього айпода їм в зуби!" Але ж Таня - журналіст. Професіоналізм натякає, що можна з цього зробити сюжет, якщо хочете, акцію. Дослідити, звідки прийшли гроші на ті айподи. Якщо вертати, загітувати на те саме хоча б кількох інших з обдарованих. Продати, перерахувати кошти на гарну справу. Та що завгодно! це не моя професія, але ж ідей може бути безліч. І це не для того, щоб привернути увагу до власної доброчинності, але щоб з цього був якийсь толк. Віддавати непомітно - з професійної точки зору, безглуздо, а з особистої - непотрібно (що не вважаю аморальним, вже писала вище).

Якось так. Вибачте, що задовго вийшло. Деякими ідеями завдячую ще другу odyn_owl :)

[kerbasi.livejournal.com]

Так, погоджуся з Вашою оцінкою. Журналіст не винен у тому, що йому втюхали подарунок, але професійно було б, як я пишу, повідомити про це керівництво, і запитати, що робити у даній ситуації, а також, як Ви пишете, не робити з цього радісного та позитивного розголосу, як це фактично вийшло у першому дописі фігурантки цієї історії.

Але все приходить з досвідом. На жаль, тут не вчать, як поводитися в таких ситуаціях, як це роблять в іноземних структурах, тому всі навички - з власних падінь та успіхів. Журналістка повела себе в цілому прийнятно.

[vpasty-vgoru.livejournal.com]

Ваша точка зору мені найближча. Не вважаю, що Таня зробила якийсь страшний моральний проступок, але її реакція як журналіста доволі незріла.

[shepita.livejournal.com]

згодна з Тобою, особливо про затятих, які завжди чогось вимагають від інших. це мені нагадує псів, які якщо гавкають, то не нападають.

[shepita.livejournal.com]

додам тільки після прочитання першоджерела й коментарів, що дуже прикро, що самі дарувальники цілком свідомо (чомусь у цьому я не сумніваюся) ставлять журналістів перед такою дилемою, кидаючи тінь на їхню репутацію.

[raw-stick.livejournal.com]

От у мене, викладача, в посадовій інструкції нічого не сказано про подарунки від студентів. На іспиті нероба-двієчник, перед тим, як взяти білет, на очах у всієї групи від щирого серця пропонує мені взяти в подарунок дорогу цяцьку. Якою буде моя репутація і авторитетність як екзаменатора, коли я прийму цей подарунок? Чи маю я телефонувати до завкафедрою, декана або ректора, щоб спитати, чи взяти? Чи маю я взяти, якщо вони скажуть брати? І якщо я візьму за їхньою вказівкою, чи зможу я потім відмовити завкафедрою, деканові або ректорові, коли вони "попросять" поставити цьому неробі певну оцінку? Чи маю я ставити йому саме цю оцінку, бо завкафедрою, декан або ректор є моїми роботодавцями? Чи годиться мені відмовлятися, якщо я можу поставити під загрозу свій ВНЗ, бо двієчник - синуля когось впливового?

Сума відповідей на такі питання, даних сукупністю журналістів, викладачів, лікарів, суддів (список можна продовжувати) і визначає, де ми живемо - в Європі чи в тому, що з Європою римується.

[kerbasi.livejournal.com]

У даному випадку зовсім інший рівень взаємодії.

Якби вона запросила президента на інтерв*ю до кав*ярні, вона мусила б сплатити за свою каву.
Якщо її запрошують на організовану службами президента подію, і зненацька вималбовується, що там даруються забов*язуючі подарунки, а їх відхилення може призвести до конфлікту між владою і ЗМІ-працедавцем, тут краще порадитися, чи йти на відкритий конфлікт. І в будь-якому разі висвітлити цю подію у своєму репортажі і дати оцінку неетичній повединці організаторів.

[odyn-owl.livejournal.com]

отож з позиції споживача новин- журналістів “прикормили” публічно і показово,
а вони взяли і проковтнули від рядових учасників до їхніх менеджерів і керівництва. хрумнули і не крякнули. дрібничка звичайно, але довіри до таких людей не буде і до їх статей не буде.
Порівння з західним корпоративним бізнесом, наскільки воно доречне взагалі? як є в наших умовах системи протидії, нема точно визначеного кодексу як частини трудової угоди. Власний моральний вибір це “геройстов”і недоступна розкіш. Значить маленький нічого не вирішуючий гвинтик. тобто журналіст який насправді немає власноїпозиції і скочується тільки до “talking head”. на тлі такої ситуації з смі мали б проростати блогери з активною позицією і етикою без кодексів, нажаль з такими укріїнськими сутожно.

а в гвинтик діє по чіткій схемі:
Дали - взяв, доповів наверх, треба поділився.і так далі по драбині
а потім назад
треба написати-написали, вкусить там і вадрить туту - єсть. партія сказал нада-камсамол отвеєтіл єсть

хто вдало працює починає рухатись по “відповідальних” посадах.
ефективна схема, працює, перевірена. у різних галузях.

я не хочу образити вашу френдесу і проти неї нічого немаю, вона за відсутності кодексів мала вирішувати проблему морального вибору свого і сама. неприємна звісно всеохоплююча заява що всі на її місці зробили так само.
Взагалі в тій ситуації підступає близько ще одна проблема - проблема дармівщини і “шари”. Коли працювати чесно це для дурнів, а швидко (вирішивши проблему морального вибору) отримати блага (модні девайси наприклад) це круто.

[kerbasi.livejournal.com]

Хтось з російських опозиціонерів сказав, що у Росії фактично йде боротьба між двома партіями: партія ТБ, і партія інтернету. Не пам'ятаю докладно цифру, але чув, що РФ нас за інтернетизацією населення випереджує роки на три. Це дуже невелика різниця. Отже через три роки в нас фактично також буде дві такі партії. Це вже намічається, але ще трошки додати чисельності.

Журналістка, яку обговорюємо, принаймні, виставила цей випадок з свогодосвіду на публічне обговорення. Інакше ми б і не знали, як державні піарники витрачають наші гроші. Яка б там не була її початкова реакція, в цілому, вона молодець. Особливо, враховуючи, що через її вік вона виростала, коли "що таке добре, що таке погано" дуже сильно перемішалося.

[st-ost.livejournal.com]

моральний вибір або відсутній впринципі або присутній щохвилини, а не тільки в позаробочий час.

[kerbasi.livejournal.com]

Глобально - так. Але у жорстокому світі повсякденності я можу навести чимало прикладів, коли доводиться вирішувати ситуації морального вибору там, де його в принципі не повинно бути. Як я написав іншому співбесіднику вище, в Україні є місце подвигу (моральному), навіть якщо твоя справа ремонтувати сміттєвоз.

[viewpoint.livejournal.com]

Пане kerbasi,

Ви цікаво і вірно пишете про корпоративну етику, про відсутність правил, не можу з Вами не погодитись.

Але відмова від подарунку аж ніяк не здається мені зухвалим вчинком. Тихо сказати "Ні, дякую" не такий вже подвиг, лише простий запобіжний захід безпеки, соціальної гігієни. Уявіть-но собі, що даруючий згодом пропонує інтим. Що тоді робити дівчині? Зухвало відмовитись від пропозиції, чи підкоритись долі, узяти і айпад, і те, що даруючий згодом запропонує?

[kerbasi.livejournal.com]

У таких ситуаціях немає кому повертати та дякувати. Приходите, акредитуєтеся, ставлять галочку напроти вашого прізвища, видають вам пакунок, в якому зазвичай дешеві нотатник, кулькова ручка, якась інформ-брошура. Не всі одразу заглядають до пакунків. Коли я буваю на різних семінарах і отримую матеріал до роздачі, я зазвичай його не переглядаю, буває місяцями в офісі нерозпакований валяється. (Треба передивитися, може, десь айпод обломився а я й не знаю)...
Навіть якщо одразу побачив, кому повертати? Охоронцю на вході, чи бігти шукати працівників, що сиділи на акредитації? Єдине, що лишається це викрикнути з місця під час події: "Не потрібні мені ваші подачки". Це можна. Он одна дівчина Табачника квітами побила. Але то ж була не проста дівчина: за нею політична організація, адвокат і т.д. Розумієте?

Професійна сфера мусить бути етично врегульована

[chita-i.livejournal.com]

Твій допис чіткий та правильний. Цілком підтримую.

Я вважаю (і це моя дуже особиста думка), що коли хтось себе позиціонує як "публічна людина" та дарує якийсь стандартний набір подарунків цільовій групі, можна сміло брати той подарунок і не відчувати ніяк боргу перед дарувальником чи якогось там обов'язку до нього, най навіть то буде досить дорога річ. Приймаючи подарунок, людина невільно робить рекламу дарувальнику, і на тому її "фавори" закінчуються. Нічого особистого. То може я така не вдячна, не знаю.

Винятком може бути тільки явно сформульована політика роботодавця на цей предмет чи власне почуття що той подарунок треба ховати щоб не бути "зрозумілим не правильно". У такому випадку, треба не приймати подарунку, бажано у ввічливій формі. Також треба відмовитись від подарунку, коли підозрюєш, що дарувальник "ділиться" з тобою краденим, щоб собі взяти ще більше та купити мовчанку (чи лояльність) оточуючих, нехай навіть нижчих у ієрархії. Коли президент дарує журналістам айподи, не вважаю, що то якось виходить з можливостей бюджету "дискреційних витрат" публічної персони такого рівня.

Занадто дорогий подарунок мусить задуматися того, хто його приймає, чи не вимагатиме дарувальник відплати та уявити собі, скільки то може йому коштувати.

Я помітила таку закономірність. Чим "простіша", читай, бідніша, людина, тим більше почувається зобов'язаною "віддячити" за подарунок. Багаті та ситі цим чомусь не дуже переймаються. У них проблеми зовсім у іншій площині. У "простих" занадто багато не зачинених потреб. Подарунок може бути вирішальним для них у житті на будь-якому рівні. Але, айпод нехай вважається власним знаряддям виробництва. Працівнику ніколи не хило мати такі знаряддя.

Re: Професійна сфера мусить бути етично врегульована

[kerbasi.livejournal.com]

у нас надто багато моралізаторствування там, де мусять бути чіткі писані норми та правила.
Ситуація має розвиватися за такими сценаріями:

Позитивний
Організатори проводять подію, серед матеріалу до роздачі - дрібні копійчані подарунки, додані виключно для зручності (нотатник, ручка), промоції події (кепка з гаслом чи логотипом), елементи ділової ввічливості (з нагоди новорічних свят - свічка чи ялинкова прикраса - дешеві).

Негативний
Організатори у матеріал до роздачі додають неприйнятний за ціною подарунок, який може трактуватися як засіб вплинути на отримувача, або це є прихованою промоційною акцією фірми, що виробляє або продає дарований товар, або це персональний пі-ар вісокопосадовця за державний кошт, або за незаконно отриманий спонсорський внесок.

Отримувач не здіймає зайвого галасу, телефонує працедавцю. В працедавця є посадова інструкція, що робити у такій ситуації: адвокат телефонує організаторам, попереджає, що запропонований подарунок неприйнятний, мусить бути повернений, і, звісно, як відповідальне ЗМІ, ми змушені повідомити про випадок у нашому репортажі, сподіваємося, ви, організатори, також дасте належну оцінку не дуже слушній ідеї з таким подарунком, і більше не будете ставити наших працівників у дискомфортне ставище. Крапка.

Незалежний журналіст робить те ж саме, тільки самостійно. Крапка.

За наших умов, коли правил не існує, цінностей не існує, а будь-яка ініціатива, що не сподобається владі чи керівництву підприємства може бути цілком реально покарана непадєццкі, пересічній людині, якщо вона не має належної підготовки Бетмена та не збирається заробляти політичний капітал для переходу у контр-системну опозицію, краще промовчати і дочекатися свого часу, коли очолить певну структуру, і там займеться покращенням світу. Те, що журналістка, оприлюднила цю ситуацію у своєму блозі у відкритому дописі і взяла участь у дискусіях, коли вони пішли явно не туди, куди вона розраховувало - це вже вчинок, і за нього слід похвалити, а не карати. Те, що перша реакція була трохи незрілоюю (Ура! Айпад подарували!) - так їй всього 24 роки, і хто її вчив, хто задавав стандарти. От вона заматеріє - і задаватиме стандарти. Якщо моралізатори до тої пори не зацькують.

От такий саммарі моє позиції з усіх цих розмов.

[chita-i.livejournal.com]

До речі, працювати у деяких організаціях - це по визначенню, розподіляти кражене або не зароблене. Я просиділа в такій організації 12 років. От так от, малята.

[kerbasi.livejournal.com]

Добре, що не сиділа 12 років за працю в організації, що розподіляє крадене :-)))